"Семирічною дитиною вперше почула поклик Господа", - сестра Тетяна Богославець

"Довгий час я називала себе нареченою Христа. Зараз бачу, що це щось більше. Господь є моїм батьком, другом, особою, якій хочу служити та прославляти. Бог і Цар, якому немає рівних, для кого немає нічого неможливого - то набагато більше! У багатьох монаших обрядах зводиться до нареченства: віночок, обручка, але це набагато більше. Не можу сказати: "Ісус - мій чоловік", хоч і бажаю Його тільки для себе, адже Він має таких багато. Бог більший за моє уявлення, - розповідає сестра Тетяна.

Перший поклик Господа я почула ще дитиною, маючи сім років. З того часу я розпочала думати про монаше життя. Ми часто їздили на канікули до бабусі у Кам'янець-Подільський район. Одного разу, стоячи в храмі на Службі Божій, я побачила монахиню бенедектинку місіонерку. Літургія відправлялася польською мовою, а будучи дитиною та не розуміючи мови, розглядала образи, архітектуру храму. Недалеко стояла ця монахиня, я її розглядала дуже пильно. Тоді я подумала: "Хочу бути, як вона".