Шлях до відкриття свого покликання

Насправді в християнській культурі ми маємо свідомість, що злість є поганим почуттям, від якого треба негайно позбавлятися, і в якому маємо регулярно сповідатися. Але нерідко злість може показати те, що болить людині. Мене особисто дратує, наприклад, коли марнується церковна справа, коли в місці інтенсивного служіння, в місці, де з великою майстерністю і мужністю має вестися духовна війна і здобуватися великі перемоги Спасіння – марнуються ресурси, панує байдужість християн і небажання зрушити з місця, навіть якщо початковою точкою дислокації є смердюче болото. Вибачте за нестримні емоції розлиті на електронних рядках, але власне іде мова про таку злість, від якої ви закіпаєте.
 В цьому, тобто у вирішенні проблеми, від якої ви шаленієте від гніву, може знаходитися ваше покликання, віднайшовши і реалізовуючи котре ви будете щасливими. Покликання, за влучним виразом отця Олега Кондратюка, зарите у вашому житті. Пригадуєте притчу про поле і скарб, який був заритий у полі? Людина віднайшла цей скарб і купує поле, продаючи усе.
 Поле це наше життя: чорнозем або глина буденності, але в цьому полі десь заритий скарб – покликання, те заради чого Господь вас покликав на цей світ. Те, що без вашої участі не буде зроблене. Уявіть всю міру відповідальності і важливості. Здогадайтесь, скільки довелося перегорнути землі, щоб віднайти цей скарб. Тобто не варто очікувати на якісь легкі пошуки, але винагорода за труди – скарб Божого Царства, скарб вашого покликання.
 І це лише половина справи – знайти скарб, оскільки потім нам треба буде віддати все, щоби викупити це поле зі скарбом на ньому. І тут включається страх і небажання віддати все. Саме тому більшість із нас залишається без скарбу, без золотого блиску очей, просвітлених великою ціллю, великим прагненням. І хто в цьому винен, хто обкрадає нас? – Ми  самі.
 Друзі, шукаймо скарбів в архіві «Радіо Марія», слухаючи чергову передачу « Школа лідерства» з отцем Олегом Кондратюком.