Чому одна й та ж сама новина від ангела одного зробила німим, а іншу сповнила силою змінити світ? У цій катехизі о.Роман Братковський, священник Донецького Екзархату УГКЦ, пропонує пороздумувати над різницею в Євангелії відповіді на Слово Боже Марії, яка довірилася і повірила, та Захарія, який засумнівався і не повірив. Священниик зауважує: "У часі війни стан невіри може закривати нас як Захарію. Нам потрібна надприродня сила, щоб вийти з логіки і нести радість. І вихід один - Слово Боже".
Важливо уміти розпізнати, що Бог хоче, та увійти у це покликання.Євангеліє від Луки 1:8-25, 26-45 показує нам два уривки, де до різних осіб, які люблять Бога і моляться, приходить ангел. Марія повірила і сказала "так", а Захарій засумнівався: “По чому знатиму це? Я бо старий, і жінка моя на схилі свого віку.”(Лк.1:18б) Захарій, священник, який служить Богу і багато молиться, почувши відповідь Бога, не повірив і не прийняв. "Люди ж чекали Захарії і дивувались, що він так забарився у святині. Коли ж він вийшов, не міг до них говорити, і вони зрозуміли, що він видіння бачив у святині. Він же давав їм знаки й зоставсь німий." (Лк.1:21-22)Так відреагував Захарій на прихід ангела, закрившись в собі від інших.
Як реагує Марія на послання ангела: “Як же воно станеться, коли я не знаю мужа?”(Лк.1:34б) Це питання, яке показує довіру почутому Слову. Марія, не розуміючи логіки і фактів, є відкритою до волі Богі: “Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову!” (Лк.1:38б) Що стається з Захарієм, який не мав довіри почутому Слову: "І ось замовкнеш і не зможеш говорити аж до дня, коли це здійсниться, за те, що ти не повірив словам моїм, які здійсняться свого часу.”(Лк.1:20)
Що стається з Марією, яка повірила почутому від ангела:"Марія, зібравшися, пустилася швидко в дорогу в гірську околицю, в місто Юди. Увійшла вона в дім Захарії і привітала Єлисавету. І як почула Єлисавета привіт Марії, здригнулася дитина в її лоні, і Єлисавета сповнилася Святим Духом"(Лк.1:39б-41)Марія сповнена Духом іде швидко до людей, і радість та сила благодаті, вогонь Духа Святого сходить й на інших.
"Коли ти приймаєш Слово Боже й відповідаєш на нього, воно завжди приносить плід. Коли ми переживаємо Божу присутність, ми хочемо ділитись доброю новиною. Слово Боже народжує в нас велику радість, коли ми приймаємо його, і прагнемо ділитись радістю. Якщо не віримо, не маємо бажання ділитись з іншими. В якій позиції ти зараз? Чи горить твоє серце ділитись благовістю, як Марія? Чи ти ходиш до Церкви, служиш Богу як Захарій, але не ділишся і не гориш доброю новиною?" - о.Роман Братковський, священник УГКЦ Донецького екзархату.
До дня спомину Святого Падре Піо говоримо разом з о.Міхалом Бранкевичем про любов і зосередженність на Тілі й Крові Ісуса Христа в Євхаристії. Як ми маємо прагнути переживати Святу Літургію, та чому важливо бути присутніми під час Служби Божої фізично в храмі? Запрошуємо почути від духовного наставника Дієцезіальної місійної семінарії «Redemptoris Mater» у програмі "У ваших намірах".
Того часу прийшли до Ісуса Його мати й брати та не могли доступитися до Нього через натовп. І сповістили Йому: «Твоя мати і Твої брати стоять зовні, бажаючи побачити Тебе». А Він у відповідь сказав їм: «Моя мати й Мої брати – це ті, котрі Слово Боже слухають і виконують».
Як духовно приготуватися до доброї сповіді, дотримуючись 5 умов? Коли священник може не відпустити гріхи та як діяти в такій ситуації? Запрошуємо почути настанови й поради священника РКЦ, о. Григорія Рассоленка, вікарія катедри Святого Олександра в м. Києві.
У катехезі отець Павло Щука продовжує розглядати вісім духів зла за Євагрієм Понтійським і говорить про жадібність, гнів та смуток — духовні стани, які можуть поступово поневолювати людину. Священник пояснює, звідки вони виникають, як проявляються у нашому житті та яким чином можуть віддаляти людину від Бога.
У катехезі отець Павло Щука продовжує розглядати вісім духів зла за Євагрієм Понтійським, зосереджуючись на акедії, марнославстві та гордині. Священник пояснює, як ці духовні стани проявляються в житті людини, а також говорить про мандруючого демона, який відволікає нас від добрих справ і поступово позбавляє Божого страху та відчуття гріха.