"Сказав в Ченстохові, що обираю митру для свого ординарія. Соромився зізнатися, що для себе!" - Єпископ-номінант Олександр Язловецький про важливі та дріб'язкові справи у переддень єпископських свячень

"Священницькі свячення дійсно переживалися з радістю. - Пригадує єпископ-номінант. - Сім років навчання закінчилися, хотілося, щоб тебе вже нарешті висвятили на священника, було бажання піти до людей!
Стільки роботи, а тут тебе, невідомо навіщо тримають! Зовсім інша ситуація зараз, коли я вже служу 15 років. Я знаю в чому полягає праця душпастиря, знаю, чого я очікував від єпископів спостерігаючи за ними з боку. Такого ентузіазму, як колись вже не має. Є вдячність, вдячність Церкві за довіру! Є свідомість того, що зробив правильно погодившись. Не маю сумніву, що це була Божа воля! А щодо радості, я її прошу у Бога!"