Сподвижник християнського милосердя: священник-канонік Балтазар Тишка

На світлині: ймовірне зображення Балтазара Тишки

Пан Михайло, що відкрив для сьогоднішньої історичної науки постать Балтазара Тишки, розпочав розповідь з думки, що, вивчаючи історію церкви в архівах, ми перш за все бачимо певні непорозуміння або протистояння (і в цьому немає нічого дивного, бо саме такі події і залишалися в документах); також можна прослідкувати діяльність історичних постатей церкви “вищого ешелону” - кардиналів, єпископів. А про діяльність звичайних священників дізнатися складніше, більша їх частина “випадає” з історичних розповідей.

Тому надзвичайно цікаво побачити, як все священницьке життя о. Балтазар жив, працював, служив Богу та Церкві, готувався до здійснення нечуваних благодійних проектів, до яких зміг приступити тільки за 8 років до відходу у вічність.

Нам поки що нічого не відомо про дату народження й походження Балтазара Тишки, навіть те його зображення, що наводиться у відповідній статті у Вікіпедії, навряд можна вважати дійсним (до речі, невідомий автор статті Вікіпедії створював її на основі статей п. Михайла Довбищенка).

Канонік і священник Луцької капітули всім своїм життям прагне служити ближньому і любити його, незважаючи на конфесійну належність, творячи благодійні проекти, кошти на які давали заможні магнати, передовсім - на шпиталь, до якого міг звернутися будь-який потребуючий. Дбаючи про те, щоб і після його смерті фундації працювали, передає опіку над шпиталем ордену боніфратрів (зображення монастиря в Луцьку - на світлині), підтверджує фінансування для працюючих проектів, обдаровує коштами костели й монастирі Луцька.

Помер Балтазар Тишка у березні 1640 року, ставши по суті яскравою постаттю християнського милосердя XVII століття.