Про молоду групу місіонерів, що приїхали до Лаосу в часи комунізму проповідувати християнську віру у XX столітті й прийняли мученицьку смерть, говорить у катехизі отець Давид Омєцінський, священник парафії Святого Миколая у Києві, який належить до Згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Марії (ОМІ).
16 грудня відзначається спомин мучеників з Лаосу 50-80-х років XX століття. Лаос - країна, яка досвідчила комунізм: переслідування людей, натиск говорити "правильно", підпорядкування всіх одній ідеології. Тоді в цій місцевості священника могли назвати "дияволом, який нищить". Церква згадує сьогодні молоду групу місіонерів, що приїхали до Лаосу проповідувати християнську віру. Вона складалась із 17 осіб, серед яких були 5 Місіонерів Облатів Непорочної Марії.
Прагненням блаженних, які в молодому віці загинули за віру, було відкрити серце на віру та стати мучеником любові через витривалість і покору Богу. Це є дорога Христа - Хресна дорога, дорога страждання і смерті. Часто мученики через молитву просили Бога допомогу не відповідати на зло, з яким зустрічалися, не переставати любити ближнього. Також молилися за тих, хто їх переслідував, хто бажав їм смерті. "Якщо така є воля Божа, нехай буде", - казав один зі священників, який йшов на Службу і був попереджений про те, що хтось із загрозою чекає його надворі.
Сьогодні ми є свідками боротьби за віру в часі війни, що розгорнулася у XXI столітті. Але важлива мета, яка є одною для всіх нас: "З Богом побачимося на небі". Де б ми не були, маємо залишатися християнами у життєвому паломництві до неба.
"Ми часто хочемо бачити зовнішні плоди нашої віри, але чи помічаємо цінність убогих засобів, які обирав Ісус?", - запрошує поглянути на власні засоби на шляху до вічності о. Станіслав Свурка, настоятель парафії Пресвятої Діви Марії з гори Кармель, модератор Руху Назаретських Родин.
Казки — це серйозна справа. Це перші “підручники” етики. Саме про це говорив у катехезі на Радіо Марія отець Олексій Самсонов, відкриваючи несподівану, але надзвичайно глибоку істину: казка формує серце людини ще до того, як вона навчиться розуміти абстракції. У своїй катехезі про Піноккіо о. Олексій звернув увагу на те, що справжні казки не просто розважають — вони виховують, лікують і відкривають духовну дійсність. Через образи, пригоди, труднощі й перемоги героїв дитина (а також дорослий!) вчиться розпізнавати добро і зло, довіряти, любити, жертвуватися, вірити в сенс страждання.
Торкатися безмежності Бога в особистій обмеженості через спілкування у молитві запрошує о. Михайло Станчишин, духівник спільнот багатодітних матерів в Україні, співзасновник та викладач Школи духовного супроводу "Єлеазар" у м. Брюховичі.
Що таке людина? Над цим запитанням продовжує роздумувати монах-кармеліт Віталій Козак у циклі катехиз "Антропологія святої Едити Штайн". У цій програмі йдеться про особистість як духовну форму. Ця катехиза про те, що означає бути особистістю і як її внутрішня форма утворює все буття людини. Перший важливий пункт цієї науки звучить так: "Особистість не дорівнює індивід, біологічна одиниця чи духовна сутність".
У катехизі о. Романа Братковського, лідера харизматичної спільноти "Галілея", довідуємося про найсильнішу зброю в сучасному світі - інформацію. Священник вчить розпізнавати джерело інформації та відповідно реагувати на неї.