Чи часто ви відчуваєте, що страх керує вашими рішеннями? Страх майбутнього, страх помилки або страх бути відкинутим. Єпископ-ординарій Мукачівської дієцезії Микола Лучок пропонує причинно-наслідковий підхід до розуміння страху, допомагаючи знайти шлях до справжньої внутрішньої свободи.
Причини і наслідки страху Ми починаємо боятися за майбутнє, за себе, за інших, коли страхи починають керувати нами. Найчастіше, основною причиною страху є зранення. Також бажання бути прийнятим на роботі, в родині, серед друзів, у світі, часто непомітно через перфікціонізм породжує страх відкинення, що є коренем усіх страхів. Страх - причина того, що людина починає вибудовувати "маски" та механізми приховування. Стратегія "я сам(а) дам собі раду" базується на страсі, який з'являється через обман, біль і зранення. У Книзі Буття (3:1-13) історія Адама і Єви показує, що після того, як вони повірили брехні змія із провокацією про те, що вони є не достатньо добрі, відтоді почали боятися один одного і ховатися від Бога, який говорив до них. Страх може бути "навіюванням", коли ти не можеш керувати діями і контролювати майбутнє. Страх смерті може бути пов'язаний зі страхом хвороби і вести до рабства. "Навіювання" починає через диявола людину поневолювати, породжує агресію до тих, хто поряд. Бог вчить нас не боятися, довіряти Йому: "Не журіться, отже, завтрішнім днем; завтрішній день турбуватиметься сам про себе. Доволі дневі його лиха.” (Мт.6:34)
Що робити зі страхом? Важливо ідентифікувати страх, визнати, що він тобою керує. Без цього неможливий процес звільнення від нього. Запитати себе, як моя реакція страху пов'язана з минулим, щоб не повторилося, чи майбутнім як "навіювання". Священник радить виписати власні страхи на папір. Далі потрібно у страхи запросити Бога, щоб мати конфронтацію зі страхом. Для цього, спираючись на визнані страхи, молімось, використовуючи три типи молитви (до прикладу священник використовує страх відкинення):
1) Боже, покажи мені, що мій страх відкинення пов'язаний із тим, що я більш покладаюсь на себе, ніж на Тебе;
2) Боже, покажи мені, що якби я покладав на Тебе свою надію і довіряв Тобі своє життя на 100%, у мене не було б страху бути відкинутим;
3) Боже, визволи мене від страху бути відкинутим, і покажи мені, яким я маю бути згідно з Твоєю волею, та як мені діяти.
Страх ізолює від Бога, молитва відкриває на Бога. Ісус вчить довіряти Богу, і дає задля цього молитву Святій Фаустині Ковальській, якою сьогодні ми можемо користуватися на щодень: "Ісусе, я довіряю тобі". Без молитви власними силами неможливо визволитись від страху, який є потужною руйнівною силою.
Єпископ-ординарій Мукачівської дієцезії Микола Лучок
У катехезі отець Віталій Храбатин продовжив аналіз книги Гілберта Кейта Честертона «Ортодоксія», зосередившись на темах матеріалізму, свободи та відповідальності людини. Священник пояснив, чому, за Честертоном, війни є наслідком людського вибору, а не Божої волі, та як втрата віри в Бога спонукає людину шукати інші об’єкти поклоніння.
“Християнське життя — це постійна боротьба, але її головною метою є не лише перемога над недоліками, а збереження миру в серці за будь-яких обставин”, - говорить брат-капуцин Віктор Дешук. Катехизою про мир в серці розпочинаємо цикл духовних наук на тему “Шукай мир і прямуй до нього”.
У ранковій катехезі отець Андрій Немченко розмірковував про сутність молитви та її значення в житті християнина. Священник пояснив, чому молитва є Божим даром, як вона допомагає переживати труднощі, дякувати за отримані благодаті та підтримувати живий зв’язок із Господом.
«У кожному з нас живе маленький Месія, який прагне контролювати людей, події та майбутнє». У п’ятнадцятій катехезі циклу «Людина між Богом та безоднею» о. Віталій Козак розмірковує над темою «Внутрішній Месія» крізь призму роману Френка Герберта «Дюна».