Святая Джемма Ґалґані: шлях 25-річної мирянки, містички, стигматички

«Чи хочеш ти навчитися любові?» — запитав якось Ісус в об’явленні.

«Звичайно», — відповіла Джемма.

«Але перед цим мусиш навчитися багато терпіти».

Через слабке здоров’я майбутню святу не прийняли до монастиря Згромадження Сестер Пасіоністок, але це не завадило Джеммі будувати близькі стосунки з Богом та з часом стати покровителькою для багатьох інших монастирів. Народилася вона у 1878 р. в регіоні Тоскана (Італія). Побожні батьки жили в достатку, але після смерті батька сім’я зазнала змін. Джемма пізнавала любов Бога через теплі стосунки з власним батьком. Мама була для маленької Джемми духовною наставницею, яка самостійно приготувала доньку до Першого Причастя, але через хворобу на туберкульоз рано померла, коли Джеммі було 8 років.

У домі, де вона жила, можна було чути, як щодня майбутня свята спілкувалася в молитві зі своїм ангелом-охоронцем, сперечалася з Ісусом, борючись за душі невіруючих людей. Вона багато страждала і посвятила ці страждання за навернення грішників, єднаючись з Ісусом у глибокому переживанні віри.

Побожність святої Джемми ґрунтувалася на трьох «стовпах»:

1. розважанні над стражданнями Ісуса Христа;

2. Євхаристії;

3. культі Пресвятого Серця Ісуса Христа.

«Це було в Урочистість Пресвятого Серця Ісуса у 1899 р., у четвер пізно ввечері під час молитви. Діва Марія в об’явленні огорнула її своїм плащем і запитала: “Мій Син потребує тебе, чи ти дійсно готова служити Йому?” Джемма відповіла: “Так, звісно, прагну всім серцем”. Після цього вона відчула сильний біль у своїх руках і побачила, як із ран розп’ятого Ісуса Христа виходять промені вогню і входять у її тіло — ноги, руки та бік», — ділиться отець Вадим, розповідаючи, як майбутня свята пережила отримання стигмат, що означає повторення ран Ісуса