Свято Преображення Господнього

В останній рік Свого публічного служіння, перебуваючи в Кесарії Филиповій, Господь напередодні майбутніх страждань почав відкривати учням те, що «Він мусить йти до Єрусалиму, і постраждати від старійшин, і первосвящеників і книжників, і вбитим бути, і воскреснути третього дня» ( Мф. 16:21). Слова Вчителя сильно засмутили апостолів і особливо Петра, який став перечити Спасителю, кажучи: «Змилуйся, Господи! нехай не буде цього з Тобою! »(Мф. 16:22). Помітивши скорботу учнів і бажаючи полегшити її, Ісус Христос обіцяє деяким з них показати ту славу, в яку Він зодягнеться після свого відшестя: «Істинно кажу вам: є деякі з тих, які не зазнають смерти, доки не побачать Сина Людського, що гряде в Царстві Своїм »(Мф. 16:28).
Через шість днів Господь у супроводі учеників відправився з області Кесарії Филпової в межі Галілеї. Зупинившись біля гори Фавор, Він узяв з собою трьох учнів - Петра і братів Зеведеєвих: Якова та Іоанна - і зійшов з ними на вершину помолитися. Однак апостоли, стомившись, заснули: « Петро ж і ті, що були з Ним зморені були сном» (Лк. 9:32).
Під час їхнього сну Господь Ісус преобразився: «І коли молився, то вигляд лиця Його змінився, і одяг Його зробився білим, блискучим» (Лк. 9:29). Прокинувшись від сну, апостоли побачили Його в світлому одязі і яскраве світло, що виходило від нього. Христос розмовляв з двома мужами - пророками Мойсеєм та Іллею про майбутні страждання. Коли бесіда Христа з Мойсеєм і Іллею підходила до кінця, апостол Петро перейнявся відвагою і сказав: «Наставнику добре нам тут бути; три намети, Тобі один, Мойсею один і один Іллі »(Лк. 9:33).