Таїнство Євхаристії

У програмі «Наближаючись до Православ’я» протоієрей ПЦУ отець Петро Лопатинський продовжує розмову про православне політичне богослов’я, звертаючись до досвіду післявоєнного ХХ століття та західної богословської думки. Священник проводить паралелі із сучасністю, застерігаючи від новітніх ідеологічних тенденцій, зокрема тих, що формуються у російському церковному середовищі.

У програмі «Наближаючись до Православ’я» отець Петро Лопатинський розмірковує над православним політичним богослов’ям, звертаючись до подій ХХ століття та впливу західного світу на церковну свідомість. У центрі розмови — патристичний синтез, небезпека етнофілетизму та питання: чи здатне православ’я поєднати вірність традиції з відкритістю до розвитку.

У програмі «Наближаючись до православ’я» отець Петро Лопатинський аналізує драматичний перехід Російської імперії до радянської форми та долю віри в умовах гонінь. Чому народ, вихований у християнській традиції, часто мовчки спостерігав за руйнуванням святинь — і що це говорить нам сьогодні?

У програмі «Наближаючись до Православ’я» благочинний Києво-Печерської лаври архімандрит Михайло Карнаух розповідає про духовну велич і непросте сьогодення однієї з найголовніших святинь України. Священник повертає слухачів до витоків Лаври, заснованої преподобними Антонієм і Феодосієм Печерськими, відкриває красу і значення Великої Успенської церкви, а також пояснює, що означає нетлінність мощей святих. Отець Михайло ділиться особистим досвідом участі у переоблаченні мощей Києво-Печерських угодників, розвіює міфи та закиди щодо цього процесу і розповідає, як саме відбувається ця священна праця. Також йдеться про сучасне життя Лаври, яка сьогодні займає 24 гектари території, про співіснування різних чернечих спільнот і про виклики війни — зокрема наслідки обстрілів, що пошкодили монастирські будівлі.

Протоієрей ПЦУ отець Петро Лопатинський у програмі «Наближаючись до Православ’я» розмірковує про взаємодію Церкви зі світом, падіння імперій і виклики сучасності. Священник наголошує, що плюралізм, критика та діалог із суспільством не руйнують Церкву, а відкривають шлях до її живого розвитку.