"У цих віршах 90-го Псалма говориться про те, чого ми дуже боїмося", - о.Петро Лопатинський

Чому ми шануємо ікони? Де проходить межа між справжньою вірою та фетишизмом? І чи може католик не мати вдома жодної ікони — і при цьому залишатися вірним Богові? Про це — сьогодні у програмі «У ваших намірах» із монахом-францисканцем, отцем Андрієм Немченком.

В ефірі Радіо Марія — програма «Захристія». Гість — отець Михайло Романів, монах-домініканець, директор Центру Святого Мартина де Порреса у Фастові. Ми говоримо про покликання і служіння, про милосердя, яке не замикається в стінах храму, а простягає руки до тих, хто потребує — на фронті, у прифронтових містах, у домівках, зранених війною. Як народжувався Центр Святого Мартина, як долалися труднощі, що стояло за кожним актом допомоги — і чим живе сьогодні цей осередок християнської надії. Також — про матерів загиблих, про духовну реабілітацію, про людські історії, які торкаються серця. І про одне запитання, що найчастіше лунає на лінії фронту: де був Бог, коли все це сталося?

У ранковій катехезі на хвилях Радіо Марія отець Олександр Халаїм, директор Реабілітаційного центру святого Івана Павла ІІ у Шаровечці на Хмельниччині, роздумував над темою довіри Богові у час невизначеності. Священник наголошує: Господь запрошує людину до внутрішньої мандрівки від страху до впевненості, від тривоги до миру. Через приклад праотця Авраама і слова святого Августина отець Олександр показує, що навіть у темряві Бог поруч, а Його мовчання — не байдужість, а запрошення до глибшої віри.

У програмі «У ваших намірах» з отцем Андрієм Немченком говорили про подію, яка сколихнула весь католицький світ: акт святотатства, що стався у Соборі Святого Петра у Ватикані, коли один із представників Палестини публічно осквернив папський вівтар — вівтар, за яким служить лише Святіший Отець або призначені ним священнослужителі. Отець Андрій називає цей вчинок проявом того, що «чорт біситься», адже в ці дні до Ватикану прямують тисячі паломників у Рік Надії, щоб разом молитися, прославляти Бога і дякувати за дар віри. Ми замислились, як християнам реагувати на такі події, як ставитися до мусульман і до того, хто вчинив кощунство, а також, як перепросити Господа за це осквернення. Під кінець програми згадали святого Івана Павла ІІ у день річниці його інтронізації — Папу, який був великим свідком прощення, миру і надії.

У денній катехезі монах Ордену Кармелітів, отець Віталій Козак, продовжив великий цикл програм «Антропологія святої Едити Штайн». Тема цієї зустрічі — «Внутрішня свобода і благодать», почуємо роздуми про покликання як дорогу до автентичності. Отець Віталій говорить про те, що кожна людина стає собою лише тоді, коли знаходить своє покликання і приймає його як Божий дар. Адже кожна душа має своє унікальне завдання від Бога — ту стежку, на якій розкривається справжня свобода і радість.