"У висловах Папи Франциска часом було більше людського, аніж богословського", - отець Міхал Бранкевич

З 6 по 9 жовтня відбудеться 19-й Екуменічний соціальний тиждень, організований Інститутом екуменічних студій Українського католицького університету, на тему: «Від поляризації до солідарності суспільства: формування культури єдності і справедливості». Форум присвячений пошуку шляхів подолання суспільної, політичної, культурної та релігійної поляризації, розбудові солідарності та формуванню єдності в умовах п'ятого року війни.

"Лінь у контакті та спілкуванні з Богом породжує те, що ми починаємо любити самих себе і поклонятися собі як ідолу, - застерігає о.Міхал Бранкевич в програмі "У ваших намірах" від наслідків одного з головних семи гріхів та наголошує, - так ніколи не будеш правдиво задоволений самим собою і своїм життям".

У цій катехизі отець Міхал Бранкевич, духовний наставник Дієцезіальної місійної семінарії «Redemptoris Mater», продовжує розпочатий цикл «Життя в Христі», відкриваючи слухачам, як практично християнину відповісти на покликання жити у Святому Дусі. Священник найперше зауважує: людина є образом Бога і має гідність, а завдяки розуму здатна зрозуміти порядок речей, розпізнати, що є добрим, а що — злим, та обрати відповідне. Проблема полягає в тому, що, попри старання, людина часто забуває, що цей порядок установлений єдиним Богом — Творцем і Йому належить.

У програмі “У ваших намірах” психолог Алла Весельська говорить про створення безпечного середовища для неповнолітніх. Гість пояснює впроваджені превентивні заходи та правила в Церкві, які покликані захистити дітей від будь-яких форм насилля, зокрема, говориться про підготовку кваліфікованих кадрів, побудову довірливих стосунків між дорослими й молоддю, роль молодіжних рухів, що сприяють формуванню християнських цінностей та культури поваги до особистих меж.

У програмі «У ваших намірах» разом із братом францисканцем Андрієм Немченком говорили про екуменізм, його місце в житті Католицької Церкви та про те, чи може прагнення до єдності між християнами приховувати певні небезпеки. Чому Католицька Церква активно долучилася до екуменічного руху після Другого Ватиканського собору і як вести діалог з іншими, не принижуючи їх та не відмовляючись від власної віри?