Україна може стати прикладом для інших, що не всі цінності померли. Є люди, які готові за справжні цінності віддавати життя

« Коли я, наприклад, дивлюсь на конфлікт, що зараз в Україні, задаю собі питання, хто такий Володимир Путін. Так по справжньому – він напівсирота. Його не виховувала ні мати ні батько і його в один час завербувало КДБ. КДБ часто вербували сиріт, бо знали, що можуть заступити батьків, але це не вони придумали, це ще в Турецькій імперії так яничарів виховували і потім вони були найбільш вірні державі, найбільш фанатичні. Можна сказати що його батьком стало КДБ а мати – партія. І він їм служив».

«Я пам’ятаю, що в 94 році у Сребрениці, дійшло до геноциду мусульмансько-боснійського населення, там бл. 7000 людей вбили серби під проводом генерала Радко Младіча. Тоді тих людей мали захищати «голлендри», голландські вояки з миротворчих сил. І були гарантії, що вони будуть захищати людей. Та коли прийшли серби, то голландці здали цих людей і самі допомагали пакувати їх на сербські вантажівки. Це для мене була ганьба професії вояка… Я думаю, що це є дзеркалом морально-духовної готовності багатьох суспільств західної Європи. В Україні люди віддають життя – бо є за що віддавати життя. Там я не знаю чи люди спроможні віддавати життя? Бо що є такі цінності? Комфорт, консумпція, розваги – чи це є такі цінності, за які можна віддати життя?».

Довідка: Гжегож Гурни: репортер, есеїст, журналіст, режисер, продюсер кіно і телебачення. Випускник факультету журналістики в Університеті Варшави. Засновник і головний редактор часопису католицької інтелігенції Фронда. Батько 5 дітей.