Хто відпускає гріхи, та чи можливо не отримати прощення гріхів на сповіді? У цій катехизі о.Міхал Бранкевич, духівний наставник дієцезіальної місійної семінарії «Redemptoris Mater», звертає нашу увагу на другу частину Символу Віру "ісповідую одне хрещення на відпущення гріхів". Священник наголошує: "Бог є милосердний, але хоче показати як людина входить у важкий гріх і потребує свідомого визнання самої особи, яка вступила у гріх, задля отримання великого дару Бога - визволення від гріха".
Господь хоче відновлювати в нас глибоку єдність, в яку ми теоретично увійшли під час Таїнства Хрещення. Але, часто хрещені маленькими дітьми, ми не завжди маємо можливість досвідчити переживання Святого Хрещення у власному житті. Причиною може бути невиконання обов'язків хрещених батьків з різних причин. Свідомість нашого Хрещення зазвичай є малою, через це приходить гріх, який відлучає нас від єдності з Богом.
Через Ісуса Христа Бог проваджує нас у Таїнство Сповіді (Покаяння), яке дає нам відпущення гріхів і занурює знов у Таїнство Хрещення, даючи можливість отримати силу не чинити зло в нас. Таїнство Сповіді - це лікування для нас через владу ключей від Ісуса Христа, які отримала в Церкві особа, уповноважена чинити відпущення гріхів через вислуховування і пробачення. Такою особою є священник.
Людина не має владу над гріхом. Гріх принижує та лишає надії на майбутнє, забирає почуття потреби у Воскресінні, яке потрібно задля пізнання людиною свободи від гріха. Бог хоче допомогти нам відчувати правду: якщо грішиш, ти вмираєш. Джерело життя - Бог. Під час сотворення життя, Бог дарував нам подих життя, що є постійним прагненням спілкування з Богом. Гріх віддаляє нас від життя, що є великим даром Бога. Воскресіння Ісуса Христа дарує нам нову природу і відкритість на Бога через постійний акт діяння Бога, котрий підтримує наше життя і Його присутність у ньому.
Ненависть - смертний гріх, який може спонтанно в нас проявитися. Маємо бути свідомими, що ненависть забирає в нас вільне спілкування з Богом. Але немає жодного гріха, якого б Свята Церква не могла відпустити і дати прощення, якщо жаль людини є щирий. Важливо передавати людям вість про те, що Бог любить нас і готовий пробачити будь-який гріх, коли ти жалієш за нього. Це стосується зокрема вчинків аборту, що порушують Божу заповідь "не вбий" і є важким гріхом.
Сестра Каміла із Згромадження Cестер Гонораток у циклі «Мати Милосердя» розповідає, як Діва Марія втілила милосердя через вчинок, слово і молитву. Спираючись на Святе Письмо та "Щоденник святої Фаустини Ковальської", монахиня показує, як ця тріада може стати дороговказом для життя кожного християнина.
Торкаючись текстів-роздумів Святого Йоана Павла II про Найсвятіше Серце Ісуса Христа, в останній місяць червня, присвяченого Пресвятому Серцю Ісуса, отець Флоріан Кравенський, вікарій парафії Матері Божої Фатімської у м. Конотопі Сумської обл. заохочує молитись, єднаючись на одній дорозі християнського духовного життя і будувати власне серце.
У сімнадцятій катехезі циклу «Людина на межі між Богом і безоднею» отець Віталій Козак розмірковує над тим, як тоталітарні системи поступово підкорюють людину не лише силою, а й через зміну її мислення та цінностей. Відштовхуючись від роману Маргарет Етвуд «Оповідь служниці», священник показує, чому самоцензура й постійний внутрішній страх можуть стати ефективнішими за будь-який зовнішній примус.
Чи може Церква змінювати свої правила? У чому різниця між Догматом та звичаєм? Отець Петро Балог в ефірі Радіо Марія розтлумачує поняття «живої традиції», пояснює суть літургійних реформ Другого Ватиканського собору та застерігає від небезпеки схизми через надмірний прихильність до форми.
О. Олександр Кушта говорить про теологію тіла на основі праці св. Йоана Павла II. Священник пояснює концепцію первісної невинності, стверджуючи, що людська статевість є божественним даром і невід’ємною частиною нашої ідентичності, а не просто соціальною роллю.