Євангельські ради чистоти, вбогості та послуху – ознака досконалості?

Чи можна сказати про кожну людину, яка присвячує Богові усі свої щоденні справи, що вона є богопосвяченою? Що відрізняє монаха від побожного християнина? Монашество – це віддання себе самого в повноті для Господа, це завжди крок у невідоме. Чернечі обіти допомагають богопосвяченій особі бути абсолютно вільною для служіння Богові, однак вони не є ознакою святості чи досконалості, а лише засобом для її осягнення. 
Ознакою досконалості є любов до Бога та ближнього, яку монахи проявляють на різний спосіб відповідно до харизми свого Ордену чи Згромадження. Наприклад, місіонерські Згромадження, відгукнувшись на заклик Ісуса: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: христячи їх в ім'я Отця і Сина і Святого Духа» (Мт. 28,19), виїжджають на місії до найвіддаленіших куточків світу, щоби проголошувати Добру Новину людям, які ще не знають Христа. Одним із таких відважних місіонерів був святий Йосиф Фрайнадемец – італійський священник, який усе своє життя присвятив наверненню китайців. Незважаючи на жорстокі переслідування, він так полюбив цей народ, що говорив: «Навіть у Небі хотів би бути китайцем». Згромадження Божого Слова, до якого він належав, до сьогодні активно і плідно працює на місіях та вважається найбільшим місіонерським згромадженням у світі.