Владика Станіслав Широкорадюк про молитву війни: «Господи, доброго дня, я тут в окопі — рятуй мене, бо вмираю»

«Війна навчила нас молитися, бо коли приходить небезпека, людина інстинктивно підносить серце до Бога — і тоді навіть той, хто не знає жодної молитви, каже: “Господи, доброго дня, я тут, рятуй мене, бо вмираю”. Ми побачили, наскільки важливими є свобода, воля, свобода слова, свобода релігії і наша мова, і водночас війна показала політичні, територіальні та ідеологічні причини цього зла. Українці дуже зросли в патріотизмі, ми об’єдналися навколо спільної біди, навчилися підтримувати одне одного і з великою пошаною схиляємо голови перед загиблими. Але мушу сказати чесно: найменше ми ще навчилися релігійності, бо до мене приходять військові по розарій і зізнаються, що навіть “Отче наш” не знають, хоча в окопах справді немає атеїстів. Сьогодні нам потрібно постійно каятися за свої гріхи, відкривати серця на Бога і не втратити цього болісного уроку, бо ті, хто віддали життя в муках за ближніх, — це вже святі, яких Господь дає Україні»