Внутрішня молитва: "важливий не розум чи інтелект, а любов", - о.Назар Лесюк

Неможливо внутрішньо молитися, якщо:

1. ми не віримо у Пресвяту Трійцю;

2. відокремлюємося від Церкви, не живемо Таїнствами;

3. не читаємо Слова Божого.

Важливо пам’ятати: не ми маємо ініціативу в молитві — Бог має сказати, промовити. Ми молимося для себе, тому що потребуємо цього часу з Богом, часу власного спасіння. Потрібно знати, що Бог нас любить. Якщо я прийшов із наміром любити Бога, я покладаюся на Нього і довіряю Йому в цій молитві, що Він мене любить, і час не минув даремно, навіть якщо здається, що моя молитва була невдалою.

Позиція тіла є важливою. Під час молитви вона може бути будь-якою, залежно від стану духу, але найголовніше — щоб було зручно і щоб це не заважало зосереджуватися на думці та волі для молитви. Також під час молитви важливо вірити в безсмертну душу і Божу благодать усередині нас. Святий апостол Павло говорить, що варто не забувати про те, що наше тіло є храмом Святого Духа. Тому зосередження на думці, коли молимося, потрібно поєднувати зі словами, які виходять із наших уст, — в одне ціле з нашим серцем. Нам потрібно дбати про власне тіло і тримати його у святості як члена одного Тіла Христового.