Володимир Блажеєв про службу в ЗСУ, Бога, Розарій та родину

"Був один епізод, коли думав, що реально, моє життя зараз скінчиться", - пригадує пан Володимир.

"Їхали ми з моїм кумом по полю, аж раптом нам на зустріч висунулись два бойових гелікоптера. Ми вилізли з БМП і побігли, але одразу я усвідомив, що далеко не втечу маючи на собі амуніції на 30 кілограмів. 
ТАК шкода стало, що все зараз може скінчитися і я вже ніколи не побачу дружину та дітей! 
В цю мить я помітив, що гелікоптери стали повертати, виявилося, що це - НАШІ пташки!"

Ще до широкомасштабної війни сказав всім рідним, що піду на війну, якщо путін зважиться на наступ. Щойно почув у ніч з 23 на 24 лютого ракетні обстріли, одразу сказав, що їду на фронт. Дружина Оксана почала плакати, але сказала, що відпускає мене, лише боїться за дітей.

На щастя, дуже швидко подзвонили друзі з Польщі і сказали, щоб я віз свою сім'ю до них. Я напочатку не повірив: "Як я можу везти їх? Бус поломаний, закордонних паспортів у них - немає!" Але, як з'ясувалося, в умовах війни, це вдалося швидко владнати і зовсім скоро мої рідні були в Польщі!" - розповів Володимир Блажеєв.

На запитання, чому пішов на війну, пан Володимир відповідає геть нетривіально, радше глибинно та з огляду на людську екзистенцію.

"Мене часто про це питають. Кажуть, що я дурний, що пішов на війну  А я відповідаю словами одного розумного чоловіка "що якщо б не було таких "дурних", то і України вже б не було!" І загалом, чим я кращий від 18-ти річних хлопців, які тут є, тим що маю 14-ть дітей?".

На війні пан Володимир часто молиться Розарій і молитва позитивно сприймається побратимами.


"Коли командир вперше  побачив нас з кумом з Розарієм - у нього були сльози. 
Війна це жахлива концентрація зла і вбивства. Порівнюю це з чорною дірою у космосі. Єдине що там на війні можна зробити - принести трохи Бога", - поділився Володимир Блажеєв.