Володимир Козюк: як атеїзм виховав любов до ікони

Моє захоплення "подільською іконою" триває вже 40 років, після того як старенька сусідка подарувала моєму брату ікону. Іконописне мистецтво мене зацікавило на противагу тому, що в часи Радянського Союзу існували "куточки атеїста" та діяла антирелігійна пропаганда. Я не міг поєднати це у своїй голові: навколо говорять, що Бога нема, а та бабуся так шанобливо зберігала свою ікону. З тих пір я настільки захопився іконою, що ходив до стареньких бабусь, розпитував їх про ікони, і були такі, хто казали: "Я помру, і тобі ікону принесуть". Так сталося, що після мого повернення з армії на мене вже чекав образок з сусіднього села. Бабця, з якою я колись зустрічався, помираючи сказала передати цю ікону мені. А після розмови з бабусею вже пройшло близько шести років.