"Вона моя улюблена свята - бо завжди дуже конкретна!" - отець Віталій Козак про молитву, містику і характер святої Терези Авільської

У програмі “Катехиза” отець-кармеліт Віталій Козак розглядає небезпечний зв'язок між релігією та політикою, використовуючи цикл романів «Дюна» Френка Герберта як алегорію. Він пояснює, що релігія має колосальну силу впливу, оскільки апелює до сенсу життя, проте вона стає руйнівною, коли політики перетворюють її на інструмент контролю та маніпуляцій. Через образ Пола Атріда висвітлюється трагедія культу особи, де лідер поступово замінює Бога, перетворюючи живу віру на сліпий фанатизм. Священник наголошує на важливості критичного мислення та смирення, застерігаючи від ідеалізації земних правителів. Порівнюючи шлях месії з «Дюни» та служіння Ісуса Христа, катехит закликає шукати істину, яка визволяє, а не ідеології, що поневолює. Зрештою, жодна система чи лідер не можуть замінити Бога, а фанатизм починається там, де зникають запитання.

В ефірі Радіо Марія прозвучала 12-та катехеза з циклу «Людина між Богом та безоднею», яку виголосив о. Віталій Козак, монах-кармеліт. Роздумуючи над романом «Дюна» Френка Герберта, священик говорить про те, як влада поступово змінює людину, навіть тоді, коли вона починає свій шлях із добрих намірів.

В одинадцятій катехезі циклу «Між Богом та безоднею» о. Віталій Козак розмірковує про природу влади — від біологічного інстинкту до духовної відповідальності людини. Спираючись на роман «Дюна» Френка Герберта, священник показує, як контроль над страхом, релігією та наративом може формувати цілу реальність.

У десятій катехезі циклу «Людина на межі між Богом та безоднею» отець Віталій Козак розмірковує над небезпечним прагненням людства знайти сильного рятівника, який наведе порядок у часи хаосу та страху. На прикладі роману «Дюна» Френка Герберта священик показує, що навіть обраний і харизматичний лідер може привести не лише до надії, але й до фанатизму, війни та руйнування.

Отець Віталій Козак, монах-кармеліт, у дев’ятій катехезі циклу «Людина на межі між Богом та безоднею» розмірковує над темою «Утопія без Бога». Священник показує, як спроба збудувати досконалий світ без слабкості, благодаті та покаяння перетворює його на холодну й стерильну систему.