"А тато сьогодні з нами не молився, - він хотів побачити живу молитву мене як батька, чоловіка", - о.Тарас Фітьо

Молитва в сім’ї часто може здаватися не такою, тому що ми всі різні. Але молитва має бути присутня — це потреба віруючої людини, як «ковток свіжого повітря». За східною традицією Церкви існує молитва добового кола на щодень: ранкова, обідня, вечірня, північна — і знову ранкова.

Потрібно побудувати молитву в сім’ї так, щоб це було на користь усім. Дорослі завжди є прикладом у молитві для своїх дітей, навіть коли вони втомлені чи неуважні. Діти дивляться, як моляться батьки.

Сімейна молитва має бути живою, вона не може відбуватися формально. Важливим є момент підготовки: діти повинні відчувати, що вони важливі: «Ти сьогодні можеш провадити молитву» або «Ти сьогодні назви, за що хочеш подякувати». Молитва може відбуватися в автомобілі, перед сніданком чи ввечері у закладі громадського харчування. Неформальність молитви народжується тоді, коли на тебе дивляться інші. Незалежно від того, де ми є, ми передаємо дітям важливість молитви.

Існує практика визначеної години: зазначити, коли ми сім’єю будемо молитися, і регулярно дотримуватися цього часу. Але важливо не скасовувати молитву через будь-які справи, а коригувати час, уміти домовлятися, щоб збиратися разом.

Налаштуванням на молитву вдома також є підготовка атмосфери, в якій можуть брати участь усі члени родини та бути ініціаторами: прибрати кімнату, запалити свічку тощо. Добре читати уривок зі Святого Письма. Молитва загалом має складатися з подяки, перепрошування та прохання.

Якщо хтось відмовляється від спільної молитви, важливо не звинувачувати, а продовжувати молитися. Ми маємо не боятися починати добрі речі — Бог обов’язково свого часу благословить!

отець Тарас Фітьо, священник УГКЦ, батько чотирьох дітей