Продовжуємо цикл катехиз на тему непробачення з екзорцистом Київсько-Житомирської дієцезії, о. Віктором Матушевським. Сьогодні дізнаємося, як виходити з непробачення за методом Ніла Лозано "5 ключів до звільнення".
Коли ми не пробачаємо, то бачимо наслідок цього на тілесному здоров'ї, в емоційній сфері, в соціумі та в духовності. Ми не створили самі себе, тому часто не можемо самостійно впоратися з емоціями. Прийняття Ісуса як Господа і Спасителя свого життя допомагає з'єднатися з Богом і впоратися з будь-якими труднощами. Ісус ніколи не буде керувати нами проти нашої волі. "Господь то мій Пастир, тому в недостатку не буду, на пасовиськах зелених оселить мене, на тихую воду мене запровадить! Він душу мою відживляє, провадить мене ради Ймення Свого по стежках справедливости" (Пс. 23). Спокуса гордині, що "я сам можу", відображає недобру роль в аскетичному напрямі. "Мати свого духівника, який нас знає і може підказати від імені Ісуса Христа та благословити", - радить усім отець Віктор.
В катехизі священник пояснює важливість кожного "ключа" і розкриває практичний метод "5 ключів до звільнення", який ми можемо застосовувати протягом свого життя:
1. Життя з Ісусом
2. Пробачення
3. Відречення від злих духів
4. Молитва заступництва
5. Благословіння
Важливо перепрошувати, відрікатися і благословляти, завжди називаючи ім'я кривдника та кажучи на початку: "В ім'я Ісуса Христа...". Часом треба зазирнути в дитинство, щоб зрозуміти, що відбувається в моєму житті сьогодні. "Дух духа передає", - говорить о. Віктор, звертаючи увагу на важливості аналізу усього життя, щоб вийти з непробачення і отримати благословіння Боже.
У катехезі на «Радіо Марія» сестра Люцина та отець Станіслав Свурка розкривають глибоку сутність молитви на вервиці. Вони пояснюють, чому розарій — це не механічна рутина, а жива споглядальна молитва разом із Пресвятою Богородицею, яка перетворюється на джерело сили, миру та Божої благодаті у щоденних випробуваннях.
Як людина втрачає моральні орієнтири? Як зберегти совість там, де правила замінюють правду? Чи можуть слова стати інструментом ідеологічної маніпуляції та моральної деформації людини? Відповіді на ці питання шукаємо разом з босим кармелітом о. Віталієм Козаком у програмі “Катехиза”.
У четвертій катехезі циклу «Псалом до душі» Михайло Сорокін роздумує над покутним псалмом 51. Автор розповідає про реалії Давида, псалмоспівця, у яких важких гріхах він перебував. Також зосереджує свою увагу на Божому милосерді, яке виходить на зустріч грішникові та завжди є більшим за сам гріх.
Отець Григорій Рогацький зосередився на словах зі Святого Письма "Я милосердя хочу, а не жертви" Мт.9,13. Катехит пояснює, що ж означає давати та приймати дар та хто є моїм ближнім .
Отець Віталій Храбатин продовжив ділитись зі слухачами життєвою філософією Гілберта Кім Честертона. Цього разу катехит зосередився на думках письменника про навернення. Сам Честертон був конвертитом, тобто у дорослому житті навернувся до християнства.