Юрій Макаров в гостях у "Радіо Марія"

Біографія

Макаров Юрій Володимирович, народився в Софії, столиці Болгарії в родині емігрантів. Батько — хімік, політв'язень, згодом переїхав до Франції. Мати — камерна співачка. Закінчив Київський університет ім. Т. Шевченка, факультет романо-германської філології. З 1987- по 1993 роки — редактор, режисер, студії «Київнаукфільм». З вересня 1996 року — ведучий програми «Телеманія», автор-ведучий програм «Сніданок з 1+1», «Спецпроект Юрія Макарова», «Імперія кіно», «Документ», з 1998 — головний редактор телекомпанії «Студія 1+1». Зняв короткометражні фільми: «Дрібниці», «Сходи до неба», «Споконвіку було слово», документальний серіал «Мій Шевченко». Автор пригодницьких повістей «Культурний шар», «Геній місця». З 2007 до 2009 року очолював журнал «Український тиждень».

Серед багатьох тем, які ми порушували в часі передачі, можна виокреслити наступні питання:
- З вашої біографії можемо побачити – ключові географічні точки: Софія, східна Україна, Київ – де ви почуваєте себе вдома – комфортно і затишно?
- Щодо Києва, ви говорили, що не варто гнатися за Москвою, бо імперські столиці нікому не залишають місця для конкуренції. А як можна охарактеризувати Київ, і в чому для вас особливість Києва?
- Постійно виникають ініціативи, які плюндрують столицю: клаптик за клаптиком знищується місто, можливо в часі нашої з вами розмови несанкціановано зрубали дерево, або навколо якоїсь ділянки громадського користування, звели зелений будівельний паркан – саме в цьому сенсі Київ ймовірно зможе залишитися зеленою столицею Європи – чому ми це дозволяємо, в чому проблема?
- Історично боротьбу, боротьбу за справедливість вели чоловіки, але якщо поглянути на сучасні акції протесту – активність проявляють жінки. Навіть до недавнього часу говорили, що єдиним чоловіком українського політикуму була Юлія Тимошенко, зараз безвідносно до її здобутків, поразок, переслідування або ж зловживань. Щоби не залишатися у крайнощах: скажімо чоловіки стають пасивнішими, а жінки перебирають активність та ініціативу. Можливо в цьому є проблема?
- Враховуючи високу смертність чоловіків у молодому віці, алкоголь, виховання хлопчиків у неповних сім’ях (як правило без батька), взагалі будування циклу освітнього та виховного процесу з жінкою в центрі – від дитсадка, школи, вищої школи. Все це змінює свідомість чоловіка, який мав би боротися за свою гідність. Прокоментуйте твердження?
- Чи здатен «обыватель» (пересічний громадянин) набути активну громадянську позицію; хто і що здатні консолідувати народ?
- Вибори осені 2012 року: це питання депресує народ – нема кого обирати. Можливо маєте якийсь антидепресант? Можете поділитися?
- Говорять про те, що має прийти нова генерація політиків, внаслідок еволюційного процесу рівень громадської культури має зростати. Але ж еволюція політичної еліти по-українськи відбувається таким чином: приходить молодий, припустімо, депутат зі світлими ідеями у раду будь-якого рівня і опиняється в принципово відмінному середовищі, в якому він поступово асимілює до рівня і цінностей свого оточення. В інакшому випадку - не витримавши, він залишає політику, система його виштовхує або він залишається одним в полі…
- Взагалі тема української еліти: пан Лесь Подерев’янський сказав, що в історії українського народу еліти в принципі не було, були лише перервані спроби Івана Мазепи, який формував еліту, але відомо чим все кінчилося.
- Наважусь на волюнтаристське припущення: Старт незалежності нагадує період української революції 17 року тим, що як і в ЦР прийшли культурні діячі зразка історика Грушевського, публіциста і письменника Винниченка, українська незалежність починалася від інтелігентних 60-ків та дисидентів; далі революція продовжилася отаманами, батьками, анархією - так само як і криваві братки 90-х? Чи погоджуєтесь з такою історичною аналогією, якщо всіх отаманів заткнув за пояс російський більшовик? Що зараз переживає Україна?
- До теми інтелігенції. Історіософ Шпенглер в своїй праці «Присмерки Європи» - говорив, що філософ в епоху цивілізації (за його класифікацією це період занепаду культури) – не може собі дозволити залишатися кабінетним академіком, а істинними філософами передовсім є комерсанти, технічна еліта, банкіри, технократи, менеджери – тобто люди дії з високим рівнем ККД. Чи зустрічаються вам такі філософи епохи цивілізації в Україні?
На ці та інші питання пан Юрій Макаров давав цікаві, часом неочікувані, але ґрунтовні відповіді.