"За 45 років праці, я жодного разу не дозволила собі підвищити голос на учня і сьогодні я кожному дивлюся у вічі, не соромлячись", - Надія Яківна

"Серед моїх випускників і медалісти-відмінники, і хорошисти, і трійошники. Я завжди казала, що медаліст - це прекрасно, але я робила ставку на трійошників, добродушних гуморних дітей. Медаліст часто вийшов зі школи і забув учителя, а цей Володя трійошник і привітається, і пожартує, і допоможе чимось по господарству. Я дуже старалася не образити учня, слідкувати щоб не сказати якесь вразливе слово. Бо ж діти все дуже добре запам'ятовують. Коли учень навіть сам не міг вчитися, я ніколи не говорила батькам, що він ледачий. Я говорила, що він зможе, він постарається, ви лише трішки йому допоможіть. Батьки мене за це любили. За 45 років праці я жодного разу не дозволила собі підвищити голос на учня і сьогодні я кожному дивлюся у вічі і не соромлюся. Якби мені зараз сказали вибрати професію, я б знову вибрала професію учителя!" - розповідає гостя ефіру