"Завдяки молитві сестер - бенедектинок НКВСник покаявся, став священиком, і був замордований в часі Волинської різанини..." - владика Броніслав Бернацький

Хочу розповісти вам історію, яка відбулася зі мною, коли я ще служив у Бару. В ті часи священиків було мало, до мене підійшла одна вчителька, і попросила прийти до неї до дому, бо в неї щось пороблено. Я відправив на початку катехитку, аби вона побачила, що коїться, і чи я справді потрібний? Катехитка повернулася і сказала, що мені треба там бути. Я прийшов, і побачив, що на дивані лежить молодий хлопець, православний, поруч знаходилися милиці. Він помирав. Ми гарно поговорили, хлопець запросив мене приходити частіше. У той час неможливо було ходити до однієї людини часто, бо я обслуговував 12 парафій, але пообіцяв йому, що до нього буде навідуватися катехитка.
На наступний раз я завітав до нього, щоб вперше посповідати та причастити. Як він приготувався, це було щось неймовірне. А що найбільше мене вразило, він зовсім не боявся помирати! Коли згадую, досі ком в горлі стає. Після сповіді ми ще трохи порозмовляли, і він мені каже: "Я чув, що у вас ще є сестри-монахині". - А тоді дійсно, сестри - бенедектинки місіонерки вперше повбиралися в хабіти, і вийшли на вулицю. То була справжня сенсація на ціле місто! - і я, - каже той хлопчина, - хотів би, щоб вони до мене прийшли! - Сестри взнавши цю історію, взяли квіти і цукерки, та й навідали його, а на наступний день він помер... Як Господь керує серцем людини! Бо Він не хоче, щоб людина помирала в гріхах...
Колись НКВС хотіли викинути сестер з Білої Церкви. Але, черниці так молилися! В результаті: один з тих НКВСників, кинув свою справу, навернувся, став священиком, і був замордований в часі Волинської різанини...