Отець Міхал Бранкевич продовжує коментувати Пастирську конституцію Gaudium et Spes (лат. Радість і надія), зосередившись, у конкретній програмі, на питанні відношення Церкви до політики, зокрема на проблемах війни і миру.
В 60-х роках минулого століття відбулась поляризація, протиставлення двох ідеологій: комуністичної, яка радше була псевдокомуністичною, різновидом соціалізму з владою пролетаріату та капіталістичної, яка спирається на право власності, а людські відносини базуються на залежності від майна. З'являється несправедливість з одного й іншого боку.
При цьому, комуністична ідеологія хоч і декларувала загальну рівність, насправді до влади прийшла обрана група людей. Слід пам'ятати, що Жовтнева революція була спонсорована певними масонськими джерелами із Західної Європи. І ми бачимо як цей світогляд негативно вплинув на розвиток Росії в духовному та економічному контексті.
Держава використовує конкретні закони для свого існування та для усунення різноманітних загроз, які можуть зруйнувати державний порядок.
Деякі ідеології переслідують Церкву, оскільки звинувачують її у незалежності від політики держави та підпорядкуванні Папі Римському.
Політика займається тим, щоб управляти державою в такий спосіб, щоб держава могла процвітати і захищати своїх громадян від небезпеки, гарантувати їм спокій і забезпечити виконання законів. На жаль, дуже часто політики намагаються здобути владу задля влади, не завжди для них найважливішими є людина і суспільство.
Війна - це злочин, у якому немає місця Богу. Не можна, в ім'я християнства, закликати людей знищувати інший народ, тільки тому, що він не має права існувати в цьому світі. Це нелюдська річ.
Мир - це відсутність війни. Але справжній мир може подарувати лише Ісус Христос, який досконало полюбив людину. В такому мирі немає місця страху, пожаданню, злу та жаху.
Отець Міхал Бранкевич
У третій катехезі циклу «Псалом до душі» Михайло Сорокін роздумує над покутними псалмами, зосереджуючись на 32-му, 51-му та 130-му. Катехит пояснює, чому покаяння є основою християнської духовності та як через усвідомлення власного гріха людина відкривається на Боже милосердя.
У вісімнадцятій катехезі циклу «Людина між Богом і безоднею» отець Віталій Козак продовжує роздуми над природою тоталітарних режимів, звертаючись до роману Маргарет Етвуд «Оповідь служниці». Центральною темою стала самоцензура — механізм, завдяки якому влада може контролювати людину навіть без постійного нагляду.
Єпископ Мукачівської дієцезії Микола Лучок говорить про подолання страху через участь у Святій Літургії. “Євхаристія - це велике місце сили”, - говорить катехит, адже тут віряни можуть знайти опору в часи війни та ідентифікувати власні внутрішні тривоги. Єпископ наголошує, що регулярна участь у богослужіннях допомагає змінити сприйняття світу та знайти надію.
Чому людина, маючи все в своїх руках, включаючи гроші і владу, обирає мученицьку смерть? Історія Боеція — людини, яка втратила земне, але знайшла вічне, у програмі “Катехиза”.
Священник Римсько-католицької Церкви отець Міхал Бранкевич у черговій катехезі циклу «Визнання віри» розмірковує над словами Символу віри «Визнаю одне хрещення на відпущення гріхів». Катехит пояснює, чому Церква має владу прощати гріхи, дану їй самим Христом, і наголошує, що гріх вбиває в людині правду та віддаляє її від Бога.