Чи може одна людина створити тоталітарну систему? - запитує о. Матвій Стибурський на початку своєї катехизи про гріхи занедбання та чужі гріхи.
Звичайно, що одній людині це не під силу. У цьому беруть участь багато осіб, хоча не всі мають однакову відповідальність. Одні використовують усі свої знання і обдарування для цього, а інші просто виконують чужі команди. Деякі допомагають фінансово. Однак більшість людей намагаються не втручатися, щоб зберегти посаду, родину, мати усе потрібне для життя. Чи це правильна поведінка?
Свята Церква навчає, що крім гріхів, згаданих в Декалозі, існують ще гріхи занедбання та чужі гріхи.
У Посланні Якова ми читаємо: "Хто, отже, знає добро чинити, а не чинить, - гріх тому! (4,17). У цьому полягає суть гріха занедбання. Людина не робить зла, але і не помножує добра, не вдосконалюється.
Священник і левіт з притчі про доброго самарянина не побили і не ограбували чужинця, вони просто йому не допомогли.
Слова Ісуса про Останній суд з Євангелія від Матея (25, 31-46) свідчать про те, що Господь буде судити нас за гріхи занедбання: не нагодували голодного, не напоїли спраглого, не відвідали хворого...
Коли ми мовчимо на гріх, який роблять інші, коли наказуємо комусь чинити зло, спонукаємо, радимо чи дозволяємо на гріх, а також коли ми самі допомагаємо чинити злі вчинки, хвалимо, боронимо і не караємо за погані вчинки, приміром, наших дітей чи учнів, ми самі приймаємо участь у цих гріхах. Такі гріхи називаємо чужими, оскільки ми не робимо їх особисто, а опосередковано.
Одним словом, коли ми закриваємо очі на гріхи інших і коли ми не робимо те добро, яке можемо зробити, ми грішимо. Своєю пасивністю ми докладаємо цеглини в будівлю великої стіни - структури гріха, корупції, тоталітарної системи, рабами якої ми поступово стаємо.
Завершення навчального року — це час великих сподівань та важливих життєвих рішень. Куди прямувати далі, щоб знайти справжнє щастя? Сестри Люцина та Наталія Гальцова діляться особистими історіями свого покликання, пояснюють біблійну суть монашества як особливих заручин із Богом та дають поради тим, хто відчуває тихий поклик Христа у своєму серці.
В ефірі Радіо Марія прозвучала 12-та катехеза з циклу «Людина між Богом та безоднею», яку виголосив о. Віталій Козак, монах-кармеліт. Роздумуючи над романом «Дюна» Френка Герберта, священик говорить про те, як влада поступово змінює людину, навіть тоді, коли вона починає свій шлях із добрих намірів.
На початку служіння не мав плодів, але продовжував молитися і вивчати Євангелізацію. Сьогодні він - відомий польський християнський євангелізатор, лідер спільноти "Голос Господа", автор духовних книг і проповідник. Видавництво Святого Павла у м. Львові на чолі з представницею Юлією Берт презентує три книги Марціна Зелінського.
У другій катехезі циклу про тлумачення псалмів "Псалом до душі" Михайло Сорокін розповідає про паломницькі псалми — особливий тип біблійних співів, які супроводжували народ Божий дорогою до Єрусалима. Автор пояснює, чому всі типи псалмів у його класифікації починаються на літеру «П», а також розкриває зміст 133 псалма як пісні духовного сходження громади до Святого Міста.
В одинадцятій катехезі циклу «Між Богом та безоднею» о. Віталій Козак розмірковує про природу влади — від біологічного інстинкту до духовної відповідальності людини. Спираючись на роман «Дюна» Френка Герберта, священник показує, як контроль над страхом, релігією та наративом може формувати цілу реальність.