Чи може одна людина створити тоталітарну систему? - запитує о. Матвій Стибурський на початку своєї катехизи про гріхи занедбання та чужі гріхи.
Звичайно, що одній людині це не під силу. У цьому беруть участь багато осіб, хоча не всі мають однакову відповідальність. Одні використовують усі свої знання і обдарування для цього, а інші просто виконують чужі команди. Деякі допомагають фінансово. Однак більшість людей намагаються не втручатися, щоб зберегти посаду, родину, мати усе потрібне для життя. Чи це правильна поведінка?
Свята Церква навчає, що крім гріхів, згаданих в Декалозі, існують ще гріхи занедбання та чужі гріхи.
У Посланні Якова ми читаємо: "Хто, отже, знає добро чинити, а не чинить, - гріх тому! (4,17). У цьому полягає суть гріха занедбання. Людина не робить зла, але і не помножує добра, не вдосконалюється.
Священник і левіт з притчі про доброго самарянина не побили і не ограбували чужинця, вони просто йому не допомогли.
Слова Ісуса про Останній суд з Євангелія від Матея (25, 31-46) свідчать про те, що Господь буде судити нас за гріхи занедбання: не нагодували голодного, не напоїли спраглого, не відвідали хворого...
Коли ми мовчимо на гріх, який роблять інші, коли наказуємо комусь чинити зло, спонукаємо, радимо чи дозволяємо на гріх, а також коли ми самі допомагаємо чинити злі вчинки, хвалимо, боронимо і не караємо за погані вчинки, приміром, наших дітей чи учнів, ми самі приймаємо участь у цих гріхах. Такі гріхи називаємо чужими, оскільки ми не робимо їх особисто, а опосередковано.
Одним словом, коли ми закриваємо очі на гріхи інших і коли ми не робимо те добро, яке можемо зробити, ми грішимо. Своєю пасивністю ми докладаємо цеглини в будівлю великої стіни - структури гріха, корупції, тоталітарної системи, рабами якої ми поступово стаємо.
Про виховання у світлі «Листа до сімей» святого Йоана Павла ІІ розповідає настоятель парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії в селі Писарівка Хмельницької області - отець Роман Казьмерчак. Гість програми - брат Даниїл Хила, постулянт зі Згромадження Товариства Святого Духа.
Отець Віталій Козак продовжує у своїх катехизах говорити про Антропологію святої Едити Штайн. Ця катехитична наука присвячена темі: "Свобода і відповідальність - серце християнської особистості".
«Якщо ми сьогодні не згадаємо про своє покликання, хтось інший спробує збудувати майбутнє без нас».
Про бачення майбутнього у світлі вчення Церкви розповідає отець Микола Бєлічев, головний редактор журналу "Слово між нами" та душпастир Римо-католицької парафії Святого Сімейства у Харкові.
Того часу Ісус сказав своїм учням: «Нині іду до Того, хто послав Мене, і ніхто з вас не питає Мене: “Куди йдеш?” Та від того, що Я сказав вам, смуток заповнив ваше серце. Але Я істину вам кажу: корисніше для вас, щоб Я відійшов. Бо якщо Я не відійду, то Утішитель не прийде до вас. Якщо ж піду, — пошлю Його до вас. Прийшовши, Він переконає світ у неправоті щодо гріха, щодо праведності і щодо суду: щодо гріха, — бо не вірять у Мене; щодо праведності, — бо до Отця Я йду, і вже не побачите Мене; щодо суду, — бо князь цього світу засуджений».
Як переживати свої стосунки з Богом, який є Любов'ю? Отець Матеуш Годек, настоятель парафії Архангела Михаїла м.Павлоград, директор Катехитичної Школи Харківсько-Запорізької дієцезії описує у своїй книжці "Любов - ключ до повноцінного життя".