В програмі отець Рафал Мишковський розповідає про те, чи заважають нашій молитві інші люди, а також як їхня присутність допомагає і може бути включена у нашу молитву.
Часом, коли хочемо помолитись, то шукаємо особливого місця і відповідного часу, щоб побути у тиші на самоті. Для цього приходимо до храму в пошуках усамітнення, але несподівано там зустрічаємось з іншими людьми.
Ісус навчає нас молитись на самоті на противагу фарисеям, які показово молились, привертаючи до себе увагу. Свідомий християнин знає, що його індивідуальна молитва, навіть якщо вона відбувається посеред пустелі, завжди буде частиною молитви Церкви. Ми живемо нашою молитвою у спільноті.
Під час участі у святій Месі дуже важлива присутність інших людей, адже так ми створюємо спільноту. Ми входимо у Дім Бога не самі, поруч є інші люди: сестри і брати, які прийшли на запрошення Ісуса і є частиною нашого спілкування з Богом. Варто звернути увагу на присутність інших людей ще до початку святої Меси: подякувати Богу за них, виразити свою радість поглядом, бути уважним до інших, потурбуватись щоб власна присутність не створювала перешкод для спілкування з Господом.
Літургія, окрім своєї спільнотової природи також містить особливі елементи, які передбачають присутність інших, передусім, це форма множини, яка переважає у всіх молитвах і об'єднує братів і сестер.
Присутність інших людей більш або менш приємно впливає на наші почуття під час Літургії, але вона важлива для наших стосунків з Богом, навіть якщо відволікає. Ми маємо зосередитись на присутності Бога і відволікатись через присутність інших, щоб не зосередитись на собі.
Отець Рафал Мишковський
У катехезі на «Радіо Марія» сестра Люцина та отець Станіслав Свурка розкривають глибоку сутність молитви на вервиці. Вони пояснюють, чому розарій — це не механічна рутина, а жива споглядальна молитва разом із Пресвятою Богородицею, яка перетворюється на джерело сили, миру та Божої благодаті у щоденних випробуваннях.
Як людина втрачає моральні орієнтири? Як зберегти совість там, де правила замінюють правду? Чи можуть слова стати інструментом ідеологічної маніпуляції та моральної деформації людини? Відповіді на ці питання шукаємо разом з босим кармелітом о. Віталієм Козаком у програмі “Катехиза”.
У четвертій катехезі циклу «Псалом до душі» Михайло Сорокін роздумує над покутним псалмом 51. Автор розповідає про реалії Давида, псалмоспівця, у яких важких гріхах він перебував. Також зосереджує свою увагу на Божому милосерді, яке виходить на зустріч грішникові та завжди є більшим за сам гріх.
Отець Григорій Рогацький зосередився на словах зі Святого Письма "Я милосердя хочу, а не жертви" Мт.9,13. Катехит пояснює, що ж означає давати та приймати дар та хто є моїм ближнім .
Отець Віталій Храбатин продовжив ділитись зі слухачами життєвою філософією Гілберта Кім Честертона. Цього разу катехит зосередився на думках письменника про навернення. Сам Честертон був конвертитом, тобто у дорослому житті навернувся до християнства.