Про розуміння часу, пораненого внаслідок первородного гріха та можливості, які він відкриває для людини розповідає Олександр Могильний з Ордену Братів Менших Капуцинів.
У людей дуже часто виникають труднощі у перекладі Слова Божого на реальність, не розуміння то що діє, а що не діє у нашому житті, розповідає брат Олександр. Будучи даром від Бога, Час - дається людині, і, передусім, є Словом Бога, яке приходить у різних формах та зустрічається з людським словом. Оскільки Слово Бога приходить у світ зранений первородним гріхом, в якому панують наслідки цього гріха, а значить, саме розуміння часу є пораненим, а його дія складною, і, навіть, ворожою до людини і світу. Та попри це, за твердженням Бальтазара, Час є найбільшою школою Божої любові.
Війна часто перетворюється на суху статистику жертв, на цифри, котрі не мають емоційного забарвлення, але все це відбувається в Часі. "Сьогодні наша Україна стікає кров'ю. В конкретному часі!" - наголошує брат Олександр Могильний, і далі продовжує: "Час не є якимось абстрактним мисленням чи філософським терміном. Час - це реальність, яку переживає реальна людина!"
Дорікаючи Господу, у нашому щоденному житті, у часі, в якому перебуваємо, цим самим визнаємо Його. Навіть язичники чи невіруючі дорікають Господу, визнаючи Його існування, адже неможливо дорікати тому у кого не віриш, кого не існує. Наш простір також спотворений гріхом, але Господь приходить до нас у конкретному часі. Помилково вважати, що час може зцілити, адже він також є пораненим, лише Господь може вилікувати людину, вважає брат Олександр.
Поранений час залишиться з війною, у минулому. Будучи вершиною гріха, війна є аномалією, і, зрештою, людство вийде з війни, вона завершиться. Але останнім "іспитом" людини є - смерть, і для підготовки до смерті у людини є час. Господь Своєю Особою гарантує, що людина буде здатна гарно підготуватися та вдало скласти свій останній іспит в цьому спотвореному часі.
Хоча людина поранена первородним гріхом, але не була знищена ним. Бог створив світ і людину, хоча тепер світ поранений, Бог продовжує піклуватися про людину віддаючи Свого Сина. Як і кожен дар Бога - час є добрим. Із сучасної війни ми вийдемо глибоко пораненими, але увійдемо в новий час. Відкриваючи свої рани будемо відкривати нову глибину можливостей, наголошує брат Олександр Могильний.
Отець Віталій Храбатин продовжив ділитись зі слухачами життєвою філософією Гілберта Кім Честертона. Цього разу катехит зосередився на думках письменника про навернення. Сам Честертон був конвертитом, тобто у дорослому житті навернувся до християнства.
О.Юзеф Кухарчик OCD у денній катехизі розповідає про духовний розвиток згідно з думкою Св. Йоана від Хреста. Він ділиться зі слухачами скарбом кармелітської традиції - картиною, яку святий намалював для пояснення своїх духовних настанов.
"Той, хто передає правду, завжди може очікувати на відповідь і захист Бога, - виголошує отець Міхал Бранкевич, - Господь дає духа бути вільним від страху переслідування". Духовний наставник Дієцезіальної місійної семінарії «Redemptoris Mater» у черговій катехизі говорить про покликання людини до щастя, яке пізнається через досвідчення блаженств. Як Бог пропонує заповнити "голод", який ми маємо, та коли зможемо сказати "я все пізнав, я знаю Бога"?
О. Педро Зафра розповідає про свій досвід навчання у Святій Землі. Протягом цілого року отець Педро жив та вчився у землі, де колись жив Ісус. Це своєрідне повернення до початків християнства. Отець наголошує, що кожний досвід зі святими місцями має поглиблювати нашу близькість із Богом та Святим Письмом.
Навіщо повторювати «Радуйся, Маріє» 50 разів, якщо Бог чує нас і з першого? Отець Юрій Голотюк, священник РКЦ, вікарій парафії Святого Юрія в м.Ужгород, пояснює у катехизі, що відбувається під час молитви Розарію та як повторення допомагає перейти від промовляння слів до справжньої зустрічі з Христом.