Голова референтури у справах родини Львівської Архієпархії УГКЦ говорив про виховання до родинного життя дітей та молоді.
"Ми своїх дітей маємо готувати до сім'ї вже з родини. Для кожної дитини приємно бачити власних батьків у подружжі. Коли молоді люди приходять на підготовку до шлюбу, я запитую: чи їх батьки є щасливі у подружжі? На що чую різні відповіді: "можливо", "не знаю". Отже, якщо батьки хочуть, аби їхні діти були щасливі, добре одружилися, то їм варто пам'ятати, що їх подружнє життя є прикладом для їх дітей, яке у дорослому віці може стати зразком для наслідування.
Школа сім'ї полягає у вихованні дитини не лише в ідеальних стосунках, але показувати, що існують конфліктні ситуації та вчити їх розв'язувати.
Ми, батьки, як усі люди є грішними, хочемо показати гарний, добрий приклад подружнього життя власним дітям, але можемо падати в спокусу. Тому молодятам кажу, не судіть своїх батьків за конфлікти, бо не знаєте, як складеться ваше життя. Дуже важливо пам'ятати: сваримось - миримось!
Важливо, щоб діти бачили, вашу щирість у стосунках, навіть, якщо посварилися, розуміємо свої слабкості, визнаємо перед дітьми і вміємо пробачати своїй другій половині. Тут велика роль чоловіка-захисника, щоб підійти, обійняти, порозмовляти, помиритися. Не можна давати волю емоціям, бо диявол тільки ретельно пильнує нагоду, щоб над святою тайною подружжя посміятися!"
Сестра Каміла із Згромадження Cестер Гонораток у циклі «Мати Милосердя» розповідає, як Діва Марія втілила милосердя через вчинок, слово і молитву. Спираючись на Святе Письмо та "Щоденник святої Фаустини Ковальської", монахиня показує, як ця тріада може стати дороговказом для життя кожного християнина.
У сімнадцятій катехезі циклу «Людина на межі між Богом і безоднею» отець Віталій Козак розмірковує над тим, як тоталітарні системи поступово підкорюють людину не лише силою, а й через зміну її мислення та цінностей. Відштовхуючись від роману Маргарет Етвуд «Оповідь служниці», священник показує, чому самоцензура й постійний внутрішній страх можуть стати ефективнішими за будь-який зовнішній примус.
Чи може Церква змінювати свої правила? У чому різниця між Догматом та звичаєм? Отець Петро Балог в ефірі Радіо Марія розтлумачує поняття «живої традиції», пояснює суть літургійних реформ Другого Ватиканського собору та застерігає від небезпеки схизми через надмірний прихильність до форми.
О. Олександр Кушта говорить про теологію тіла на основі праці св. Йоана Павла II. Священник пояснює концепцію первісної невинності, стверджуючи, що людська статевість є божественним даром і невід’ємною частиною нашої ідентичності, а не просто соціальною роллю.
Хто відпускає гріхи, та чи можливо не отримати прощення гріхів на сповіді? У цій катехизі о.Міхал Бранкевич, духівний наставник дієцезіальної місійної семінарії «Redemptoris Mater», звертає нашу увагу на другу частину Символу Віру "ісповідую одне хрещення на відпущення гріхів". Священник наголошує: "Бог є милосердний, але хоче показати як людина входить у важкий гріх і потребує свідомого визнання самої особи, яка вступила у гріх, задля отримання великого дару Бога - визволення від гріха".