Про релігійні практики Юдеїв, зокрема про Шабат розповідає теолог-бібліст, священник Львівської архидієцезії Римо-Католицької Церкви, викладач біблійних дисциплін в інституті Святого Томи Аквінського, автор книги "Світ Біблії: подорож батьківщиною Ісуса Христа", отець Володимир Кусьнєж.
Ми пробуємо розуміти краще суспільство в якому жив Ісус Христос. Обставини в яких жив Спаситель були історично обумовленими. У попередніх програмах ми говорили про юдаїзм, Тору, храм, але є ще один асперт характерний для Євреїв - мова йде про релігійні практики, - отець Володимир Куснєж.
Сьогодні ми зупинимося на святкування Суботи-шабату. В цей день Юдеї відвідують храм. Існують рідні думки щодо походження цього слова, але найвірніше припущення щодо значення слова "шабат" - це відпочинок, тобто стан коли людина нічого не робить.
У пророчих книгах згадки про шабат зувтрічаються паралельно з новомісяччям. В Палестині стежили за місячним календарем та до нього прив'язували відлік часу. Шабат було окреслено повним місяцем.
Лунарний календар налічує 28 днів, а четвертина являла собою 7 днів. Навіть у Вавилоні уважно стежили за лунарним календарем та шанували деякі дні. У Вааилонян вільний від праці день був 15-й і цей день у них називався "шабату". Пізніше, "шабат" як свято отримало вже більш релігійне значення. Пророки, зокрема Єремія та Єзекиїл критикував Євреїв за недотримання шабату. Якщо пророки критикували то значить були підстави для критики.
Ситуація змінюється враз разом із Вавилонським полоном після якого ситуація змінюється. Пророк Неємія пише про турботу влади про дотримання Євреями суботи та забороняє торгівлю, ведення справ. Цьому ревному юдеєві Неємії потрібно було проголошувати дотримання суботи. Бо ті, які повернулися з полону - дотримувалися звичаю цього, а ті, хто не був послабили дотримання звичаю.
У Вавилонському полоні Євреї зберегли та укріпили свої звичаї, які їх ідентифікували. Вони виконували акт обрізання, стежили за чистотою їжі, дотримувалися суботи - це була частина їхньої релігії.
Уже пізніше, як ми бачимо в книзі Макавеїв, шабат стає чимось святим. На початку 1 Макавеїв ми бачимо настільки ретельне дотримання суботи, що навіть зброю під час війни не брали в руки в цей день.
Взагалі, Вавилонський полон був особливим для Євреїв, адже туди забирали фахівців, які вміють читати, писати та розуміються в науці. Тобто у полон потрапила еліта, а лишилися звичайні прості люди. Саме іудейська інтелігенція і викристалізувала в полоні свою релігію.
У Святому Писанні (Второзаконня 5) наказ святкувати шабат зустрічається в 10 заповідях: "Додержуй день суботній, святкуючи його, як заповідав тобі Господь Бог твій". Тут нагадується, що навіть раби мають відпочивати в цей день бо й ти був рабом в Єгипті. Також, щоб самому не стати рабом роботи.
Коли людина святкує шабат то вона наче наближається до небесного взірця.
Ісус часто зцілював у шабат та порушував уставлені правили шабату за що Його та учнів критикували. Тоді він висловив відому відповідь, що не людина для шабату, а шабат для людини.
У другій катехезі циклу про тлумачення псалмів "Псалом до душі" Михайло Сорокін розповідає про паломницькі псалми — особливий тип біблійних співів, які супроводжували народ Божий дорогою до Єрусалима. Автор пояснює, чому всі типи псалмів у його класифікації починаються на літеру «П», а також розкриває зміст 133 псалма як пісні духовного сходження громади до Святого Міста.
В одинадцятій катехезі циклу «Між Богом та безоднею» о. Віталій Козак розмірковує про природу влади — від біологічного інстинкту до духовної відповідальності людини. Спираючись на роман «Дюна» Френка Герберта, священник показує, як контроль над страхом, релігією та наративом може формувати цілу реальність.
"Істинним є те, у що вірили всюди, завжди і всі", - ці слова належать богослову V ст. св. Вінсенту Лерінському. Про маловідомого, але дуже важливого святого Католицької Церкви розповідає священник УГКЦ, викладач УКУ о. Олег Кіндій.
Чи задумувалися ви, яке обличчя Бога ви носите у своєму серці? Чи це образ суворого прокурора, чи, можливо, байдужої сили? У новій катехизі отець Кшиштоф розкриває глибину молитви «Отче наш», пояснюючи, як вона допомагає нам позбутися хибних уявлень про Бога та відчути Його батьківську присутність у кожній сльозі та радості.
"Марія мала заховану єдність з Богом Отцем, яку будувала через Святого Духа, - отець Міхал Бранкевич, духівний наставник дієцезіальної місійної семінарії «Redemptoris Mater», у продовження циклу катехиз про сопричастя святих, виголошує науку про найважливішу особу серед святих, про яку в Літанії чуємо як Пресвятая Діва Марія - Царице усіх святих. Священник наголошує, - Своєю любов'ю Вона з'єднує всіх членів Церкви неба і землі".