Про релігійні практики Юдеїв, зокрема про Шабат розповідає теолог-бібліст, священник Львівської архидієцезії Римо-Католицької Церкви, викладач біблійних дисциплін в інституті Святого Томи Аквінського, автор книги "Світ Біблії: подорож батьківщиною Ісуса Христа", отець Володимир Кусьнєж.
Ми пробуємо розуміти краще суспільство в якому жив Ісус Христос. Обставини в яких жив Спаситель були історично обумовленими. У попередніх програмах ми говорили про юдаїзм, Тору, храм, але є ще один асперт характерний для Євреїв - мова йде про релігійні практики, - отець Володимир Куснєж.
Сьогодні ми зупинимося на святкування Суботи-шабату. В цей день Юдеї відвідують храм. Існують рідні думки щодо походження цього слова, але найвірніше припущення щодо значення слова "шабат" - це відпочинок, тобто стан коли людина нічого не робить.
У пророчих книгах згадки про шабат зувтрічаються паралельно з новомісяччям. В Палестині стежили за місячним календарем та до нього прив'язували відлік часу. Шабат було окреслено повним місяцем.
Лунарний календар налічує 28 днів, а четвертина являла собою 7 днів. Навіть у Вавилоні уважно стежили за лунарним календарем та шанували деякі дні. У Вааилонян вільний від праці день був 15-й і цей день у них називався "шабату". Пізніше, "шабат" як свято отримало вже більш релігійне значення. Пророки, зокрема Єремія та Єзекиїл критикував Євреїв за недотримання шабату. Якщо пророки критикували то значить були підстави для критики.
Ситуація змінюється враз разом із Вавилонським полоном після якого ситуація змінюється. Пророк Неємія пише про турботу влади про дотримання Євреями суботи та забороняє торгівлю, ведення справ. Цьому ревному юдеєві Неємії потрібно було проголошувати дотримання суботи. Бо ті, які повернулися з полону - дотримувалися звичаю цього, а ті, хто не був послабили дотримання звичаю.
У Вавилонському полоні Євреї зберегли та укріпили свої звичаї, які їх ідентифікували. Вони виконували акт обрізання, стежили за чистотою їжі, дотримувалися суботи - це була частина їхньої релігії.
Уже пізніше, як ми бачимо в книзі Макавеїв, шабат стає чимось святим. На початку 1 Макавеїв ми бачимо настільки ретельне дотримання суботи, що навіть зброю під час війни не брали в руки в цей день.
Взагалі, Вавилонський полон був особливим для Євреїв, адже туди забирали фахівців, які вміють читати, писати та розуміються в науці. Тобто у полон потрапила еліта, а лишилися звичайні прості люди. Саме іудейська інтелігенція і викристалізувала в полоні свою релігію.
У Святому Писанні (Второзаконня 5) наказ святкувати шабат зустрічається в 10 заповідях: "Додержуй день суботній, святкуючи його, як заповідав тобі Господь Бог твій". Тут нагадується, що навіть раби мають відпочивати в цей день бо й ти був рабом в Єгипті. Також, щоб самому не стати рабом роботи.
Коли людина святкує шабат то вона наче наближається до небесного взірця.
Ісус часто зцілював у шабат та порушував уставлені правили шабату за що Його та учнів критикували. Тоді він висловив відому відповідь, що не людина для шабату, а шабат для людини.
Душпастир парафії святого Йосипа міста Дніпро, брат-капуцин Юрій Зелінський, розповідає про наслідки війни та шляхи їх зцілення. У програмі він ділиться досвідом і конкретними прикладами боротьби з кризами, які виникають через збройну агресію Росії.
Визнавати Ісуса перед людьми та робити вчинки згідно з вірою запрошує у катехезі о.Кшиштоф Бузіковський зі Згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Діви Марії, м.Обухів.
Що означає бути вірним у сучасному світі? Роздуми над чеснотою вірності в подружньому та щоденному житті пропонує отець Тарас Фітьо, душпастир УГКЦ в місті Клагенфурт (Австрія).
Про силу Крові Ісуса Христа та її захист від злого духа - у програмі з отцем Віктором Матушевським, екзорцистом Київсько-Житомирської дієцезії.
Отець Віктор - настоятель парафії Христа Царя Всесвіту в Києві - ділиться духовним досвідом і пояснює, що означає для християнина Кров Ісуса і як вона діє в щоденному житті.
Тереза Гажійова зі спільноти «Світло Марії» у Меджуґор’є взяла участь у програмі Радіо Марія, присвяченій 44-й річниці об’явлень Діви Марії, яку нещодавно відзначали в Меджуґор’є.
На цій події були численні українські паломники, а очолив прощу єпископ Ян Собіло.
Тереза наголосила, що ці 44 роки — це час благодаті і надії. Вона прокоментувала останні три послання Богородиці, які були скеровані світу в один день, і заохотила українців не втрачати завзяття у молитві й вірі, що Бог вислухає наші прохання і завершить війну, як це вже було свого часу на Балканах, зокрема в Меджуґор’є, де об’явлення тривають і досі.