Катехиза сестри Христини Кароль присвячена роману Оноре де Бальзака "Шагренева шкіра", який поєднує риси реалізму і фантастики та приніс перший гучний успіх автору.
Роман Оноре де Бальзака "Шагренава шкіра" - містично-філосфський твір з фантастичним виміром, який здатен дуже глибоко зачепити головні питання людського існування, віри, бажань і сенсу життя.
Слово "chagrin" з французької мови має два значення: шкіра віслюка та смуток.
Головним героєм роману є Рафаель де Валентен, якого автор показує у двох аспектах: до того, коли він отримує шагреневу шкіру і опісля. Так читач має змогу побачити два різних Рафаелі між якими лежить прірва.
Роман ділиться на три великі частини, перша з яких називається Талісман. На початку Бальзак описує юнака Рафаеля де Валентена, який програє останні гроші в казино та вирішує покінчити життя самогубством, кинувшись у Сену. Блукаючи Парижем молодик зайшов у антикварну крамницю, де розговорився з власником. Зрештою, Рафаель укладає угоду з старим антикваром та отримує дивовижний талісман - шматок шагреневої шкіри, розміром із лисячу шкурку, на звороті якої було попередження, що ціною виконання бажань є життя її власника.
Не дуже довіряючи запевненням антиквара, Рафаель все ж загадує перше бажання, яке одразу збувається, а шагренева шкіра зменшується.
У другій частині читач дізнається про історію життя і страждання Рафаеля до того моменту, як він отримав чарівну шкіру. Своєму другові Емілю юнак розповідає про історію свого роду, який розорився, а також історію прив'язаності до бідної дівчини Поліни та про своє нещасливе кохання до багатої і безсердечної графині Феодори.
Дві жінки: Поліна і Феодора - є антиподами. Головний герой вважає, що не може закохатися у бідну дівчину, яка його щиро любить, але уявляє, що повинен одружитись з багатою нареченою, тож вирішує закохатись у красуню Феодору, яка нехтує коханням юнака.
Третя частина має назву Агонія і розпочинається з того, що головний герой переконується у функціонуванні шагреневої шкіри. Ми бачимо Рафаеля, який отримує мільйонний статок і живе в розкішному будинку, але при цьому постійно намагається опановувати власні бажання і контролювати думки.
В італійській опері Рафаель знову зустрічається з Поліною, до якої повернувся з Індії багатий батько. Після зустрічі, молоді люди розуміють, що між ними існує щире кохання і вирішують одружитися.
З часом Поліна помічає початок смертельної хвороби Рафаеля. Бажаючи продовжити життя, юнак намагається всілякими способами розтягнути шкіру, але наука і техніка безсилі відсунути смерть. Зрештою, Рафаель де Валентен помирає на руках у Поліни.
Автор роману "Шагренева шкіри" ставить перед читачем питання: що таке бажання і скільки воно коштує?
Прекрасний юнак, який, здавалося, має все, усвідомлює, що кожне його бажання коштує певного відрізку життя.
А скільки б ми самі погодились заплатити за свої бажання, якби мали шагреневу шкіру? Які наші справжні бажання?
Сестра Христина Кароль
У третій катехезі циклу «Псалом до душі» Михайло Сорокін роздумує над покутними псалмами, зосереджуючись на 32-му, 51-му та 130-му. Катехит пояснює, чому покаяння є основою християнської духовності та як через усвідомлення власного гріха людина відкривається на Боже милосердя.
У вісімнадцятій катехезі циклу «Людина між Богом і безоднею» отець Віталій Козак продовжує роздуми над природою тоталітарних режимів, звертаючись до роману Маргарет Етвуд «Оповідь служниці». Центральною темою стала самоцензура — механізм, завдяки якому влада може контролювати людину навіть без постійного нагляду.
Єпископ Мукачівської дієцезії Микола Лучок говорить про подолання страху через участь у Святій Літургії. “Євхаристія - це велике місце сили”, - говорить катехит, адже тут віряни можуть знайти опору в часи війни та ідентифікувати власні внутрішні тривоги. Єпископ наголошує, що регулярна участь у богослужіннях допомагає змінити сприйняття світу та знайти надію.
Чому людина, маючи все в своїх руках, включаючи гроші і владу, обирає мученицьку смерть? Історія Боеція — людини, яка втратила земне, але знайшла вічне, у програмі “Катехиза”.
Священник Римсько-католицької Церкви отець Міхал Бранкевич у черговій катехезі циклу «Визнання віри» розмірковує над словами Символу віри «Визнаю одне хрещення на відпущення гріхів». Катехит пояснює, чому Церква має владу прощати гріхи, дану їй самим Христом, і наголошує, що гріх вбиває в людині правду та віддаляє її від Бога.