Катехиза сестри Христини Кароль присвячена роману Оноре де Бальзака "Шагренева шкіра", який поєднує риси реалізму і фантастики та приніс перший гучний успіх автору.
Роман Оноре де Бальзака "Шагренава шкіра" - містично-філосфський твір з фантастичним виміром, який здатен дуже глибоко зачепити головні питання людського існування, віри, бажань і сенсу життя.
Слово "chagrin" з французької мови має два значення: шкіра віслюка та смуток.
Головним героєм роману є Рафаель де Валентен, якого автор показує у двох аспектах: до того, коли він отримує шагреневу шкіру і опісля. Так читач має змогу побачити два різних Рафаелі між якими лежить прірва.
Роман ділиться на три великі частини, перша з яких називається Талісман. На початку Бальзак описує юнака Рафаеля де Валентена, який програє останні гроші в казино та вирішує покінчити життя самогубством, кинувшись у Сену. Блукаючи Парижем молодик зайшов у антикварну крамницю, де розговорився з власником. Зрештою, Рафаель укладає угоду з старим антикваром та отримує дивовижний талісман - шматок шагреневої шкіри, розміром із лисячу шкурку, на звороті якої було попередження, що ціною виконання бажань є життя її власника.
Не дуже довіряючи запевненням антиквара, Рафаель все ж загадує перше бажання, яке одразу збувається, а шагренева шкіра зменшується.
У другій частині читач дізнається про історію життя і страждання Рафаеля до того моменту, як він отримав чарівну шкіру. Своєму другові Емілю юнак розповідає про історію свого роду, який розорився, а також історію прив'язаності до бідної дівчини Поліни та про своє нещасливе кохання до багатої і безсердечної графині Феодори.
Дві жінки: Поліна і Феодора - є антиподами. Головний герой вважає, що не може закохатися у бідну дівчину, яка його щиро любить, але уявляє, що повинен одружитись з багатою нареченою, тож вирішує закохатись у красуню Феодору, яка нехтує коханням юнака.
Третя частина має назву Агонія і розпочинається з того, що головний герой переконується у функціонуванні шагреневої шкіри. Ми бачимо Рафаеля, який отримує мільйонний статок і живе в розкішному будинку, але при цьому постійно намагається опановувати власні бажання і контролювати думки.
В італійській опері Рафаель знову зустрічається з Поліною, до якої повернувся з Індії багатий батько. Після зустрічі, молоді люди розуміють, що між ними існує щире кохання і вирішують одружитися.
З часом Поліна помічає початок смертельної хвороби Рафаеля. Бажаючи продовжити життя, юнак намагається всілякими способами розтягнути шкіру, але наука і техніка безсилі відсунути смерть. Зрештою, Рафаель де Валентен помирає на руках у Поліни.
Автор роману "Шагренева шкіри" ставить перед читачем питання: що таке бажання і скільки воно коштує?
Прекрасний юнак, який, здавалося, має все, усвідомлює, що кожне його бажання коштує певного відрізку життя.
А скільки б ми самі погодились заплатити за свої бажання, якби мали шагреневу шкіру? Які наші справжні бажання?
Сестра Христина Кароль
Сестра Каміла із Згромадження Cестер Гонораток у циклі «Мати Милосердя» розповідає, як Діва Марія втілила милосердя через вчинок, слово і молитву. Спираючись на Святе Письмо та "Щоденник святої Фаустини Ковальської", монахиня показує, як ця тріада може стати дороговказом для життя кожного християнина.
У сімнадцятій катехезі циклу «Людина на межі між Богом і безоднею» отець Віталій Козак розмірковує над тим, як тоталітарні системи поступово підкорюють людину не лише силою, а й через зміну її мислення та цінностей. Відштовхуючись від роману Маргарет Етвуд «Оповідь служниці», священник показує, чому самоцензура й постійний внутрішній страх можуть стати ефективнішими за будь-який зовнішній примус.
Чи може Церква змінювати свої правила? У чому різниця між Догматом та звичаєм? Отець Петро Балог в ефірі Радіо Марія розтлумачує поняття «живої традиції», пояснює суть літургійних реформ Другого Ватиканського собору та застерігає від небезпеки схизми через надмірний прихильність до форми.
О. Олександр Кушта говорить про теологію тіла на основі праці св. Йоана Павла II. Священник пояснює концепцію первісної невинності, стверджуючи, що людська статевість є божественним даром і невід’ємною частиною нашої ідентичності, а не просто соціальною роллю.
Хто відпускає гріхи, та чи можливо не отримати прощення гріхів на сповіді? У цій катехизі о.Міхал Бранкевич, духівний наставник дієцезіальної місійної семінарії «Redemptoris Mater», звертає нашу увагу на другу частину Символу Віру "ісповідую одне хрещення на відпущення гріхів". Священник наголошує: "Бог є милосердний, але хоче показати як людина входить у важкий гріх і потребує свідомого визнання самої особи, яка вступила у гріх, задля отримання великого дару Бога - визволення від гріха".