Слухати Радіо

Зараз в ефірі

12:20

В родині "Радіо Марія"

В ефірі

Св.Літургія з храму Успіння Пресвятої Богородиці (Страдч)

14:00

Рецепти Життя

15:00

Коронка до Божого Милосердя

15:10

Молитовна лінія

15:40

Дитяча катехиза

16:00

Катехиза з о. Петром Врублевським

16:45

Дитяча молитва

17:00

Новини

17:10

Голос народу, голос Божий

17:45

Літургія годин (Бревіарій)

18:00

Св.Літургія з Санктуарію Божого Милосердя (Вінниця)

19:00

Молитовна лінія

19:30

Розарій

20:00

Заклик до Бердичівської Богородиці (Наживо)

20:20

Коротко про головне

21:00

Modus Vivendi

22:00

Катехиза

23:00

Слово на кожен день

23:50

Літургія годин (Бревіарій)

Своїми проповідями блаженний о.Яким Сеньківський умів тримати народ у постійному піднесенні духа й надії на краще завтра

Поділитись з друзями
Отець Яким Сеньківський відноситься до тих священників, які були жахливо мучені та загинули від рук більшовиків під час наближення німецьких солдат в 1941 році.
В програмі "У Ваших намірах" с.Дам`яна Галущак продовжує знайомити слухачів з блаженними мученниками УГКЦ.

Народився 2 травня 1896 року в багатодітній сім’ї у с. Гаї Великі, що біля Тернополя. Родина Сеньківських з дитинства звикала до важкої фізичної праці на полі. Проте батьки не шкодували грошей на освіту своїх дітей, котрих вони виховували у християнському та патріотичному дусі. Обидва сини з родини Сеньківських – Іван (пізніше – Яким) та Володимир – стали священиками.
Богословські студії Іван (Яким) Сеньківський закінчив у Львові, а 4 грудня 1921 року у архикатедральному соборі Св. Юрія був рукоположений на священика. Згодом о. Іван продовжив навчання в м. Інсбрук (Австрія), де здобув докторський ступінь.

До чину св. Василія Великого о. Сеньківський вступив 10 липня 1923 р. У Крехові 1 березня 1925 р. він склав перші чернечі обіти, а 31 серпня 1930 – вічні. Блаженний був веселої вдачі, товариський, добрий, одним словом, зразковий чернець. В 1925–1927 pp. о. Яким працював сотрудником парафії с. Краснопуща на Тернопільщині, а в 1927–1931 pp. був професором гуманінарних предметів (українознавство, латина, загальна історія, географія) в окружній вищій духовній школі при Свято-Онуфріївському монастирі в с. Лаврові, що на Старосамбірщині. Крім того, йому було доручено викладати катехизм у школах в с. Лінина та с. Лаврів.

У 1932 році о. Сеньківського призначили здійснювати священиче служіння у м. Львові, зокрема тут він провадив Марійське Товариство та третій Василіанський Чин. У великопосному часі отцеь виголошував реколекції, а впродовж року здійснював місії. Його авторству належить хроніка Львівського монастиря. Блаженний Яким Сеньківський мав дар від Бога вміло спілкуватись з людьми, особливо з молоддю. Його проникливе пастирське слово під час проповідей вщент наповнювало віруючими місцеві храми.

У 1939 р. о. Якима Сеньківського призначено ігуменом монастиря оо. василіан у місті Дрогобичі. З прибуттям отця професора Якима Сеньківського до Дрогобича розквітла душпастирська діяльність, оживилось великими місіями релігійне життя, доповнилась новими елементами парохіяльна праця. З перших днів перебування в Дрогобичі він став улюбленцем усього міста. Він здобув собі прихильність вірних завдяки блискучому проповідницькому хисту, вмінню доступно промовити до інтелігента й робітника, до старшого й молодшого, навіть до маленької дитини. У пам’яті дрогобичан о. Яким запам’ятався ввічливим, адже на його обличчі завжди сяяла щиросердечна посмішка.

З приходом радянської влади в Галичину о. Сеньківський стає символом Церкви й народу в місті Дрогобичі. Своїми проповідями отець Яким умів тримати народ у постійному піднесенні духа й надії на краще завтра. Професора о. Сеньківського радянська влада багаторазово викликала на «розмови», під час яких у нього вимагали припинити душпастирську діяльність у монастирі. Вранці, 26 червня 1941 р. єромонах Яким Сеньківський відправив останню в своєму житті Святу Літургію. У передобідній час більшовики заарештували його разом із єромонахом Северином Бараником. Декілька днів перед тим вірні радили священикам якнайшвидше покинути монастирську обитель і перечекати небезпеку. Як свідчать очевидці, о. Яким відповів на це: «Ховатися не буду, а без волі Господньої ні один волосок не впаде з моєї голови».

29 червня 1941 року, в неділю вранці, ще до приходу німецького війська у місто, населення кинулося до суду й прилеглої до нього в'язниці з надією звільнити своїх рідних, але знайшли лише сотні закатованих тіл. В одній із підвальних келій суду, поміж іншими речами, було знайдено часослов о. Бараника та світлину-поштівку о. Сеньківського. Однак тіло єромонаха Якима Сеньківського ніхто не знайшов. Очевидці говорили, що його зварили в казані і дали їсти в'язням. Вірогідність цього факту – велика, адже люди, які тоді сиділи в тюрмі, стверджували, що юшка, якою їх годували, була солодкуватого присмаку і там знаходили людські нігті.

Відгуки

"Якщо людина відкрита на Боже милосердя, Господь може її щедро ним наповнити!" - отець Петро Франків

"Якщо людина відкрита на Боже милосердя, Господь може її щедро ним наповнити!" - отець Петро Франків

Мова про Милосердя Боже.
Що святий Франицк говорив про Богородицю?

Що святий Франицк говорив про Богородицю?

Слово про Марійну побожність святого Франциска.
Як був віднайдений Хрест Господній?

Як був віднайдений Хрест Господній?

Для християн Хрест Ісуса завжди був вівтарем, на якому Син Божий приніс Богу Отцю в жертву самого себе заради відкуплення світу. 
В програмі "У Ваших намірах" з сестрою Дам’яною Галущак говоримо про свято Воздвиження Всечесного Хреста: історію свята та цінність Хреста в житті усіх християн.
"Є підозра, що Адольф Гітлер дійсно був одержимий", - отець Міхал Бранкевич

"Є підозра, що Адольф Гітлер дійсно був одержимий", - отець Міхал Бранкевич

20 квітня 1889 році народився один з найбільших людожерів у Всесвітній історії - Адольф Гітлер.
Таїнство Соборування: історія та сучасність

Таїнство Соборування: історія та сучасність

Третя катехеза отця Петра Лопатинського, диякона Православної Церкви України, про Таїнство Соборування: історія та сучасність.
В древності помазання єлеєм не було так поширено, як покладання рук.
Є дві практики:
- помазання святим єлеєм важкохворих людей;
- помазання на прощення гріхів.
В ХХ ст. практика виглядає так: починають здійснювати це Таїнство в кінці Великого посту, а саме у Великий Четвер або Велику Суботу. тобто підготовка до Таїнства Соборування здійснюється через Великий піст. Людина приступає до Таїнства Покаяння і Євхаристії, а вже потім приступає до Таїнства Соборування.