Брат-капуцин, отець Матвій Стибурський в катехизі наводить приклади, коли трагедії в результаті закінчувалися перемогою та спасінням.
"Ми намагаємося знайти відповіді у Бога на численні запитання. Одне з них: Чому ж Бог допускає загибель дітей? Справав в тому, що Бог діє трохи не так, як діють люди. Бог діє набагато краще Свого творіння - Він єдиний спроможний зі зла створити добро. Але це не означає, що ми повинні творити зло бо всерівно буде все гаразд, зовсім ні", - розповідає брат-капуцин Матвій Стибурський.
- В старому завіті Книги Буття (3 глава) написано: "Я покладу ворожнечу між тобою та жінкою.Між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п'яту". Ось таке пророцтво про Діву Марію та її Сина Ісуса Христа, який був ужалений сатаною в п'яту, але поранив диявола в голову.
- Інколи нам хочеться втікти від Господа у світ і Він дозволяє, щоб це сталося. Є також сатана, який шукає можливості, щоб людину знищити. Вже зранені гонінням диявола ми повертаємося до Бога живого та просимо Його помочі, а Він у свою чергу розуміє та прощає нас. Отже, найбільше добро - це прощення Бога, який допускає щоб сатана трохи побив нас, щоб нас пробудити.
- До слова. У Святому Писанні ми бачимо яскравий приклад життя Йосифа. Він був улюбленим сином у батька, якому заздрили брати. Ви тільки уявіть - найближчі рідні люди вирішили вбити його, а потім була підступна жінка, в'язниця... біль несправедливості, сльози, відчай. В результаті він став головною людиною в Єгипті та отримав довіру від людей та Бога, врятував Ізраїльтян від голоду. Тобто ми бачимо, що зло по відношенню до Йосифа в кінцевому результаті перетворилося на добро.
- В іншому місці Біблії ми бачимо, як зло гріха перетворюється на добро. Апостол Петро - впевнений в Господі тричі зрікся Його. Але завдяки любові Христа Петро розкаявся та навернувся. І ми бачимо, в решті решт, що саме він став першим Папою Римським. Саме завдяки своєму гріху та прощенню він зміг стати більш милосердним до своїх братів та недосконалих людей. Озирніться і ви побачите навколо людей, які не відповідають нашим ідеалам. Саме тому Церква зосереджує увагу на служителів більше старшого віку, які мають досвід життєвий та милосердя до інших.
Відчуваєш, що життєві шторми паралізують волю? Страх перед війною, хворобами та невідомістю — це хвилі, які можна подолати лише поглядом у небо! Про те, як віра робить людину «легшою за воду» і дає силу йти назустріч Христу навіть посеред найбільшого розпачу, говорить о. Роман Василів, настоятель храму Святої Анни у місті Борислав Львівської області.
У часи війни ми особливо гостро відчуваємо крихкість людського існування. Чи є смерть кінцем, чи лише початком? У новій катехезі отець Міхал Бранкевич розкриває зміст 12-го артикулу Символу віри — «Вірую у життя вічне». Дізнайтеся, як перспектива вічності допомагає долати страх, чому любов є головним критерієм нашого майбутнього суду та як підготувати серце до зустрічі з Творцем.
О. Юзеф Кухарчик, босий кармеліт, пояснює “темну ніч” як божественне запрошення до внутрішнього очищення та переходу від дитячої віри до духовної зрілості.
Отець-францисканець Микола Орач говорить про чесноту терпеливості, опираючись на середньовічний твір "Квіти святого Франциска".
О. Андрій Пальчик говорить про джерела філософії, виокремлюючи чотири головні джерела, які спонукають людину до філософування: досвід, подив, сумнів, межові ситуації. Отець наголошує, що справжня мудрість доступна лише Богові, а людина має перебувати у стані «вічного учня», зберігаючи простоту та відкритість до світу.