Значення слів та форми Літургії.

Ми постійно знаходимося в анабатичному стані Літургії, яку розглядаємо в деталях. Це все разом творить видиму сторону зворотного зв'язку людини до Бога. Тут особа виражаючи повагу включає у зверненні до Творця думки, тіло, все своє єство.


У вираження себе Богу ми включаємо зовнішні елементи, певні знаки та символи.


У попередніх програмах ми дізналися, що собою являє мова літургії. Коли ми починаємо розмовляти то вже чіткіше виражається мета до якої йдемо, а через мову ми виражаємо своє нутро. Також ми говорили про форми літургії. Минулого разу ми говорили про сповіщення Слова під час Літургії. Однією із форм сповіщення Слова є ПРОМОВА.


Промова під час літургії має пояснити таїнство, яке відбувається. Святий Юстин пише, що потрібно промовити перед причастям щоб увійти в зміст Божого Слова. Гомілія - прояснення Слова, яке є духовною бесідою має ввести нас в розуміння таїнства учасниками якого ми є.



Тематичні проповіді - мають на меті місійну діяльність поза літургією. Раніше проповідь була після літургії перед наступною коли після служби Божої священник проголошував проповідь.


Другий Ватиканський собор закликає нам повернутися до Гомілії, до тих промов, які будуть вводити нас в розуміння Літургійної відправи. Зауважу, що проповідь - це частина Літургії, особливо в неділі та свята вона є обовязковою. В усі інші дні проповідь є рекомендована.


Хто може проголошувати містагогійну проповідь? В 6 столітті проповідь почали проголошувати пресвітери. Від середньовіччя до 1917 мирянам було заборонено проповідувати. Вже потім усі канони зібрали в єдиний кодекс - це той закон канонів, яким керується Католицька Церква.


Літургія це не тільки читання Слова та проповідь. Тут є і сакраментальні форми та супровідні слова, які належать до форм навчання. Супровідні слова - це заклики священників та відповіді вірян "Господь з вами", "Мир вам", "Нехай пребуде з вами...", Нехай Господь прийме жертву з рук твоїх" тощо. Це ті слова, які мають виразити зміст літургії та прояснити містагогійні завдання. Ці слова вимагають від того хто приймає участь у Богослужінні стислої відповіді. Тобто, священник словами говорить про сакраментальну тайну, а ми конкретно відповідаючи стаючи учасниками. Тобто тут відбувається містагогійна дія.


Сакраментальні формули не тільки показують розуміння певної дійсності, але є необхідними, щоб це таїнство відбулося. Наприклад при таїнстві хрещення: Я тебе хрещу в Імя Отця, сина і Св Духа. Перший сакраментальний жест - це занурення у воду чи поливання водою. Тут це слово є здійсненням таїнства. Тобто сакраментальна формула чинить дійсність таїнства.