Вашій увазі відверте інтрерв'ю з актором, головним героєм фільму "Кіборги" та серіалу "Спіймати Кайдаша" - Романом Ясіновським. Ви почуєте історію шляху від церковного дяка до головної ролі у відомих фільмах. Гість ділиться своїм духовним досвідом та вірою в Бога. Почуєте, хто з рідних хотів Романа бачити священником та яким чином відомий актор сьогодні служить в церкві.
"Я вважаю, що бути актром - це покликання, це дар від Бога. Кожна людина має якийсь дар і це як в притчі про таланти, треба його розвивати. Я багато чого в своєму житті робив. Наприклад, під час карантину я місяць працював шофером, розвозив пошту. Часом мене впізнавали. Я не просто лише актор і все, я сьогодні актор, а завтра, як Бог дасть.
В дитинстві любив співати і тепер я співаю в церкві Василія Великого в Києві. Я до цих пір не знаю, як реагувати, коли мені дякують, коли мені говорять, що в мене щось гарно вийшло, я в цей момент ніяковію.
Моя бабуся дуже хотіла, щоб я був священником. Але так не сталось. Я з шести років у церкві, мені з дитинства давали читати "Апостола", а потім поступово мене покликали в дяки. Але мій шлях до Бога розпочався тоді, коли в моїй сім'ї сталося горе. Коли мені було 18 років, померла моя мама...", - розповідає Роман Ясіновський
Отець Григорій Рогацький у катехезі на Радіо Марія роздумує над тим, як віра проявляється у щоденному використанні часу, звертаючись до євангельського діалогу Ісуса з жінкою-хананянкою. На прикладі Йосипа Сліпого та Любомира Гузара священник показує, як прожите життя стає відповіддю Богові і визначає вічність.
У своїй катехезі сестра Божена Новоселець говорить про конкретний шлях відкриття на Святого Духа, спираючись на Діяння апостолів. Це не лише про віру, а про новий спосіб існування, в якому людина перестає бути «власним спасителем» і починає жити силою Божою.
У програмі «У Ваших намірах» отець Андрій Немченко розмірковує над тим, чому віруючі часто надають більшого значення чудотворним іконам і святиням, ніж Євхаристії. Розмова торкається небезпечної межі між справжнім вшануванням і духовною залежністю від чудес.
У сьомій катехезі циклу «Людина на межі між Богом та безоднею» отець Віталій Козак продовжує роздуми над ідеологічним і моральним утопізмом, викриваючи його як небезпечне спрощення реальності. Священик показує, чому спроби змінити лише систему не приносять справжнього щастя, якщо не відбувається переміна людського серця.
У шостій катехезі циклу «Людина на межі між Богом і безоднею» отець Віталій Козак розкриває небезпеку ідеологічного та морального утопізму. Чому прагнення до ідеального світу без Бога зрештою обертається або знищенням особистості, або її небезпечною абсолютизацією?