"Амбітна молодь повернеться до України!" - Ярослав Грицак

35 років трансформації: розмова з істориком Ярославом Грицаком

В інтерв'ю доктор історичних наук Ярослав Грицак надав розгорнуту оцінку 35-річному шляху української незалежності, охопивши ключові питання сьогодення.

1. 35 років незалежності: здобутки та криза державних інституцій

Українське суспільство під впливом війни зазнало фундаментальних змін і стало більш однорідним. Країна здобула найпотужнішу та найбоєздатнішу армію Європи, здійснила ривок у воєнних технологіях і продемонструвала дивовижну стійкість. Проте держава сильно відстає від суспільства та діє переважно у режимі «пожежника». Водночас попереду — виклики щодо подолання наслідків війни: демографічна криза, зростання злочинності, «комплексу ветеранів».

2. Стан демократії та майбутня зміна еліт

Головним критерієм наявності демократії в Україні є непередбачуваність політичних процесів: ніхто не може наперед назвати ім'я наступного президента. Основна загроза полягає в тому, що демократія не інституціалізована, а воєнний стан створює ризики авторитарності й ручного управління. Суспільство має чіткі запити на безпеку, зміни та фахових лідерів, що свідчить про неминучу зміну політичного класу після війни.

3. Судова реформа як фундамент розвитку

Країні потрібен не «ідеальний» лідер, а команда з політичною волею до радикальних реформ. Ключем до змін є не економічні програми, а судова реформа, яка забезпечує базову справедливість та недоторканність приватної власності. Саме захист власності вивільняє внутрішній капітал громадян для відбудови держави.

4. Майбутнє Росії після Путіна

Відхід Путіна не знищить путінізм, оскільки російська політична система регулярно генерує соціопатичних володарів. Наступники можуть піти на варіант «Putin Light» і перемир'я через боротьбу за владу, але загроза залишатиметься. Справжня трансформація Росії можлива лише за умови її воєнної поразки та тривалого зовнішнього тиску Заходу в обмін на зняття санкцій.

5. Польсько-українські взаємини та історична пам'ять

В екстремальних умовах ХХ століття на «кривавих землях» жодна етнічна група не була виключно жертвою чи лише злочинцем. Повноцінна переоцінка історії неможлива під час війни, адже вона вимагає миру й відчуття безпеки. Сторонам варто поважати історичний суверенітет один одного та замінити політичні суперечки на конкретні кроки та людськц солідарність.

6. Демографія, імміграція та повернення молоді

Попри скорочення населення, до України повертатиметься амбітна молодь, адже тут є відчуття адреналіну та можливість зробити швидку кар'єру. У разі ж залучення іноземної робочої сили держава повинна реалізовувати виважену інтеграційну політику через школу й армію, виховуючи свідомих «політичних українців».

7. Ціннісні трансформації: ЛГБТ, порнографія та мораль

Суспільство поступово переходить від «цінностей виживання» до «цінностей самовираження». Важливо розрізняти повагу до людини та ставлення до явища. Шлях заборон є неефективним.

8. Конспірологія та освіта: «єврейське питання»

Теорії змови є наслідком спрощеного сприйняття світу. Значний вплив єврейських еліт у світі пояснюється багатовіковою культурою загальної грамотності та аналізу текстів, тому тут потрібно інвестувати у власну освіту, а не шукати ворогів.

Найгірший сценарій (повне зникнення України) вже неможливий. Реальною загрозою є застій та перетворення на нову Грузію чи Білорусь, тому головна мета — вибороти радикальні реформи. Для цього українцям необхідно плекати «цинічний оптимізм», триматися за надію та зберігати внутрішній спротив.