Коронка до Божого Милосердя
Дитяча катехиза
Катехиза
Дитяча молитва
Дитяча катехиза
Новини
Голос народу, голос Божий
Літургія годин (Бревіарій)
Св.Літургія з Санктуарію Бога Отця Милосердного (Запоріжжя)
Молитовна лінія
Заклик до Бердичівської Богородиці (Наживо)
Вечірній ефір
Катехиза
Духовні читання
Слово на кожен день
Літургія годин (Бревіарій)
Розарій
Катехиза
Розмова з екзорцистом
Духовні читання
Молитва Антуана де Сент-Екзюпері
«Господи, я прошу не про дива та міражі, а про силу кожного дня. Навчи мене мистецтву маленьких кроків.
Зроби мене спостережливим і винахідливим, щоб у буденній метушні вчасно спинитися на відкриттях і досвіді, які мене схвилювали.
Навчи мене правильно розпоряджатися часом мого життя. Подаруй мені тонке чуття, щоб відрізняти головне від другорядного.
Я прошу про силу утримання і міру, щоб я по життю не порхав і не ковзав, а розумно планував перебіг дня, щоб міг бачити вершини і далечінь і хоча б іноді знаходив час, щоб насолоджуватися мистецтвом.
Допоможи мені зрозуміти, що мрії не можуть бути допомогою. Ні мрії про минуле, ні мрії про майбутнє. Допоможи мені бути тут і зараз і сприймати цю мить як найважливішу.
Вбережи мене від наївної віри в те, що у житті все повинно бути гладко. Подаруй мені ясне усвідомлення того, що складності, поразки, падіння і невдачі – лише природна складова життя, завдяки якій ми ростемо і дорослішаємо.
Нагадай мені, що серце часто сперечається із розумом.
Пошли мені в потрібну мить когось, у кого вистачить мужності сказати мені правду, але сказати її люблячи!
Я знаю, що багато проблем вирішується, якщо нічого не робити, то навчи мене терпінню.
Ти знаєш, як сильно ми потребуємо дружби. Дай мені бути достойним цього найпрекраснішого і найніжнішого подарунка долі.
Дай мені багату фантазію, щоб у потрібну мить, в потрібний час, в потрібному місці, мовчки чи промовляючи, подарувати комусь таке необхідне тепло.
Зроби мене людиною, котра вміє достукатися до тих, хто зовсім «унизу».
Вбережи мене від страху пропустити щось у житті. Дай мені не те, що я хочу, а те, що мені дійсно необхідне.
Навчи мене мистецтву маленьких кроків».
Нудне у мене життя. Я полюю за курами, а люди полюють за мною. Всі кури однакові, і люди всі однакові. І живеться мені нуднувато. Але якщо ти мене приручиш, моє життя буде ніби сонцем осяяне. Твої кроки я стану розрізняти серед тисяч інших. Зачувши людські кроки, я завжди тікаю і ховаюся. Але твоя хода покличе мене, точно музика, і я вийду зі свого притулку. І потім – дивись! Бачиш, он там, в полях, зріє пшениця? Я не їм хліба. Колосся мені не потрібні. Пшеничні поля ні про що мені не кажуть. І це сумно! Але у тебе золоте волосся. І як чудово буде, коли ти мене приручиш! Золота пшениця стане нагадувати мені тебе. І я полюблю шелест колосся на вітрі... Будь ласка... приручи мене!