В ефірі програми "Архіпастир ВІДПОВІДАЄ" говорили про сучасну Україну: бездіяльність політиків, війну, і нові завдання для церкви в контексті буремних подій
-Держава мало пояснює, чому вона чинить так, а не інакше.- Наголошує Архієпископ.- Якщо люди починають сумніватися, це дуже погана справа!
Я незнаю, чому зараз є війна, і з цього не журюся. Хто я такий, щоб давати Господу поради? Я знаю, що ми маємо БАТЬКА, Отця Небесного, Татуся! Я можу лише як дитина, звернутися до Нього: "Татуню, допоможи!".
Церква має перед собою щонайменше два завдання. По-перше: спонукати людей до молитви. Взивати до Батька, довіряти Йому. Пам'ятати, що НІЧОГО не діється без Його волі. По-друге, ми повинні мати співчуття до людей, особливо тих, що тяжко постраждали.
Церкві треба виховувати відчуття ПАТРІОТИЗМУ! Ми любимо батька і матір, котрих нам дав Господь. Окрім того, Він дарував нам БАТЬКІВЩИНУ! Чому саме у цій країні я народився? Бо так дав Господь! Тому, я маю бути готовим служити жертовно цій Державі...Одразу застережу! Любов, до рідного народу, не означає - ненависті до інших країн.
Потрібен довгий час, щоб загоїти рану ворожнечі між РФ і Україною. Але з історії знаємо, як примирялися непримирі вороги, такі як Франція і Німеччина. З часом ці країни примирилися. Сьогодні вони один одного шанують! Ненависть можливо подолати!
Чи може звичайна радіохвиля змінити життя людини, яка втратила надію? Колектив Радіо Марія підготував для вас особливий різдвяний подарунок — історію, що межує між вигадкою та реальністю.
Ми наближаємося до кінця нашої підготовки до повної посвяти. Всі наші розважання показали, якою прекрасною і доречною є ця постава. Найвищий вчинок любові тут на землі є водночас найбільш зрозумілим. Так від величі серця, свідомо і з доброї волі ми хочемо здійснити цю посвяту, яка є єдиною доречною відповіддю на Божу любов.
Коли ми все краще пізнаємо Христа, коли ми все вірніше слідуємо за Ним і зі все більшою любов’ю приймаємо Його у Святому Причасті, тоді ми поступово перетворюємося на Нього. Але кому ж більше знати про закони такого внутрішнього перетворення і зростання Христа в нас, як не Матері, яка на собі пізнала істинність слів Предтечі: «Йому треба рости, а мені маліти»?
У хрещенні ми вперше визнали Христа. Урочистою обітницею ми посвятили себе на служіння Йому. Але як легко ми переступаємо через ці священні зобов’язання! А ми ж таки є безроздільною власністю Христа. Тож підтвердимо цю тотальну залежність, свідомо здійснюючи свою посвяту Ісусові через Марію. Тоді наша Небесна Мати допоможе нам вірніше виконувати свою хрестильну обітницю в майбутньому.
Щоби виявити Христові нашу взаємну любов, спочатку ми повинні намагатися якнайкраще Його пізнати. Це відбувається через читання з вірою Святого Письма і роздуми з любов’ю. І в цьому Марія є для нас взірцем, як сказано про Неї: «Марія ж зберігала всі ці слова, беручи до свого серця» (Лк 2,19).