О. Микола Белічев, головний редактор книжки о. Дмитра Артьомова “Вступ до теології духовного життя”, коментує розділ, присвячений християнській аскезі.
Грецьке слово «аскеза» походить від дієслова askeo, що перекладається як «обробляти, створювати, тренувати” і означає сукупність дій, які повторювалися систематично з метою набуття певної навички або чеснот. Вони могли бути фізичними (здобуття навичок роботи або ведення бою), етичними (тренування розуму і волі) та релігійними (очищення та єднання з богами).
Аскеза в християнькому розумінні ставить за мету свободу від матеріального світу заради тісніших взаємин з Богом. Вона розвивається завдяки благодаті Бога, яка спонукає людину до покращення. Важливо зазначити, що вона є лише одним із допоміжних засобів на шляху духовного вдосконалення.
Аскетичні зусилля подібні до праці з ріллею. Добрий господар, засіявши свій город, докладає ще багато труду, щоби зібрати урожай: полить бур’яни, бореться зі шкідниками. Якщо ж відпочиватиме ціле літо і не реагуватиме на бур’яни, не дочекається доброго урожаю. Так само у духовному житті. Господь засіяв в нас добрі зерна. Однак, якщо ми не будемо співпрацювати з Божою благодаттю, докладати різноманітних зусиль, у тому числі і аскетичних, то в наших душах нічого не виросте.
Існує три специфічні види християнських аскетичних практик: аскеза розуму, самопожертва та надія. Аскеза розуму полягає в підпорядкуванні свого розуму істинам віри, які неможливо довести. Наприклад, ми визнаємо віру в Триєдиного Бога, однак збагнути цю істину людськими зусиллями ми не можемо.
Самопожертва передбачає відмову від того, що є привабливим, приємним і навіть добрим, заради вищого добра. Як приклад можна навести тих людей, які служать іншим, зокрема, волонтерів, добровольців і капеланів на фронті.
Надія є відповіддю на запитання “для чого ми докладаємо зусилля”? Аскетичні зусилля в християнсві не є цінністю самі по собі, вони спрямовані на вічну нагороду, на Царство Боже.
На хвилях Радіо Марія катехезу виголосив о. Станіслав Свурка, настоятель парафії Матері Божої з гори Кармель у Томашполі, на тему «Духовне налаштування під час Великого посту». Священик наголосив, що справжній піст — це не сумне обличчя і не зосередженість на собі, а глибоке перебування з Ісусом через Боже Слово та відкритість на дію Святого Духа.
Французька мирянка Марта Робен є однією з найбільш вражаючих постатей духовної історії ХХ століття. Упродовж понад п’ятдесяти років вона жила без звичайної людської поживи - без їжі, води і навіть без сну. Її єдиною поживою була Пресвята Євхаристія. Повністю паралізована і прикута до ліжка, Марта Робен прийняла своє страждання як місію любові та жертви.
Розпочався Великий піст — особливий час благодаті та навернення. У програмі на Радіо Марія єпископ Ян Собіло ділиться роздумами про глибокий зміст Попільної середи, пояснює, чому справжня милостиня має «боліти», та розповідає, як за допомогою посту навчити тіло слухатися душі. Дізнайтеся, як перетворити сорок днів посту на потужну зброю проти зла та шлях до справжнього зцілення.
В ефірі Радіо Марія отець Олег Кіндій, доктор патристичного богослов’я продовжив цикл катехез, присвячених Отцям Церкви, розповідаючи про святого Ісидора Сівійського — покровителя інтернету та одного з перших християнських енциклопедистів. Особливу увагу було приділено його внеску в богословське осмислення таємниці походження Святого Духа та історичному рішенню Толедського собору щодо Філіокве.
"Святість є закликом Бога для реалізації Католицької Церкви (з грец. katholikos «вселенський», «соборний»)," - о.Міхал Бранкевич, духовний отець дієцезіальної місійної семінарії "Redemptoris Mater" виголошує катехизу, акцентуючи увагу на тому, що правдива святість як спосіб життя кличе людей приєднатися до Церкви.