О. Микола Белічев, головний редактор книжки о. Дмитра Артьомова “Вступ до теології духовного життя”, коментує розділ, присвячений християнській аскезі.
Грецьке слово «аскеза» походить від дієслова askeo, що перекладається як «обробляти, створювати, тренувати” і означає сукупність дій, які повторювалися систематично з метою набуття певної навички або чеснот. Вони могли бути фізичними (здобуття навичок роботи або ведення бою), етичними (тренування розуму і волі) та релігійними (очищення та єднання з богами).
Аскеза в християнькому розумінні ставить за мету свободу від матеріального світу заради тісніших взаємин з Богом. Вона розвивається завдяки благодаті Бога, яка спонукає людину до покращення. Важливо зазначити, що вона є лише одним із допоміжних засобів на шляху духовного вдосконалення.
Аскетичні зусилля подібні до праці з ріллею. Добрий господар, засіявши свій город, докладає ще багато труду, щоби зібрати урожай: полить бур’яни, бореться зі шкідниками. Якщо ж відпочиватиме ціле літо і не реагуватиме на бур’яни, не дочекається доброго урожаю. Так само у духовному житті. Господь засіяв в нас добрі зерна. Однак, якщо ми не будемо співпрацювати з Божою благодаттю, докладати різноманітних зусиль, у тому числі і аскетичних, то в наших душах нічого не виросте.
Існує три специфічні види християнських аскетичних практик: аскеза розуму, самопожертва та надія. Аскеза розуму полягає в підпорядкуванні свого розуму істинам віри, які неможливо довести. Наприклад, ми визнаємо віру в Триєдиного Бога, однак збагнути цю істину людськими зусиллями ми не можемо.
Самопожертва передбачає відмову від того, що є привабливим, приємним і навіть добрим, заради вищого добра. Як приклад можна навести тих людей, які служать іншим, зокрема, волонтерів, добровольців і капеланів на фронті.
Надія є відповіддю на запитання “для чого ми докладаємо зусилля”? Аскетичні зусилля в християнсві не є цінністю самі по собі, вони спрямовані на вічну нагороду, на Царство Боже.
У прямому ефірі «Радіо Марія» отець Марек Рудзь роздумує над глибиною Божої любові через культ Найсвятішого Серця Ісуса. Чому історія старозавітного Йосифа Єгипетського є прообразом Христа? Які особливі благодаті обіцяв Спаситель тим, хто вшановує Його Серце? Дізнайтеся про значення 2026 року як Року Найсвятішого Серця Ісуса в Україні та про силу молитви за мир у нашій державі.
У ранковій катехезі отець Андрій Нємченко роздумує над болючим питанням: чому люди страждають і чи справді цього хоче Бог. «Людина створена не для страждання, але через гріх воно увійшло у світ», — наголошує священник.
Брат-францисканець о.Віктор Дешук, вікарій парафії Марії Матері Церкви у м. Києві запрошує познайомитися із шляхом до святості Агнеси Чеської, про яку існувало прислів'я "Коли Агнеса стане святою, у Чехії запанує свобода", і після канонізації вже на п'ятий день почались зміни... Свята, що відмовилась від імператорського майбутнього та мала натхненне листування із Святою Кларою, черпала приклад Святого Франциска і несла Христа у світ через власні діяння, прагнучи відповідати завжди Богу "так" і пізнавати життя як Марія, втілила справу соціального значення в Європі.
Чи можливо відновити безнадійний шлюб після п’яти років розлучення? Що означає «велика тайна» подружжя у вченні святого Йоана Павла II? У новому ефірі «Радіо Марія» отець Роман Казьмєрчак розкриває богословську глибину сімейного союзу, а багатодітний батько та доброволець Володимир Блажеєв ділиться вражаючим свідченням того, як Бог перетворює руїни життя на цивілізацію любові.
Монах-кармеліт отець Віталій Козак розпочинає на хвилях Радіо Марія новий цикл катехез «Людина на межі: між Богом і безоднею», у якому досліджуватиме інтелектуальний, культурний і духовний вимір людського існування. Священник запрошує слухачів до глибокого читання й осмислення, адже вже найближчі теми розглядатимуться у світлі книги Харарі «Людина розумна».