О. Микола Белічев, головний редактор книжки о. Дмитра Артьомова “Вступ до теології духовного життя”, коментує розділ, присвячений християнській аскезі.
Грецьке слово «аскеза» походить від дієслова askeo, що перекладається як «обробляти, створювати, тренувати” і означає сукупність дій, які повторювалися систематично з метою набуття певної навички або чеснот. Вони могли бути фізичними (здобуття навичок роботи або ведення бою), етичними (тренування розуму і волі) та релігійними (очищення та єднання з богами).
Аскеза в християнькому розумінні ставить за мету свободу від матеріального світу заради тісніших взаємин з Богом. Вона розвивається завдяки благодаті Бога, яка спонукає людину до покращення. Важливо зазначити, що вона є лише одним із допоміжних засобів на шляху духовного вдосконалення.
Аскетичні зусилля подібні до праці з ріллею. Добрий господар, засіявши свій город, докладає ще багато труду, щоби зібрати урожай: полить бур’яни, бореться зі шкідниками. Якщо ж відпочиватиме ціле літо і не реагуватиме на бур’яни, не дочекається доброго урожаю. Так само у духовному житті. Господь засіяв в нас добрі зерна. Однак, якщо ми не будемо співпрацювати з Божою благодаттю, докладати різноманітних зусиль, у тому числі і аскетичних, то в наших душах нічого не виросте.
Існує три специфічні види християнських аскетичних практик: аскеза розуму, самопожертва та надія. Аскеза розуму полягає в підпорядкуванні свого розуму істинам віри, які неможливо довести. Наприклад, ми визнаємо віру в Триєдиного Бога, однак збагнути цю істину людськими зусиллями ми не можемо.
Самопожертва передбачає відмову від того, що є привабливим, приємним і навіть добрим, заради вищого добра. Як приклад можна навести тих людей, які служать іншим, зокрема, волонтерів, добровольців і капеланів на фронті.
Надія є відповіддю на запитання “для чого ми докладаємо зусилля”? Аскетичні зусилля в християнсві не є цінністю самі по собі, вони спрямовані на вічну нагороду, на Царство Боже.
У черговій катехизі з циклу "Людина на межі між Богом і безоднею" монах ордену босих кармелітів о. Віталій Козак продовжує роздуми на тему "Ідеологічна машина та наслідки для людей".
У програмі «У ваших намірах» на Радіо Марія єпископ Ян Собіло із запорізької прифронтової зони ділиться духовними орієнтирами для християн під час війни. Як не дозволити гніву й виснаженню занурити серце в темряву, чому прокльони лише помножують руйнівну силу агресора та чому приклад святих навчає долати найважчі випробування молитвою — читайте у статті.
Сповідь — це не просто формальне перелічення провин чи розмова «за чашкою кави», а глибоке відновлення стосунків людини з Богом. У цій статті на основі роздумів душпастирів розкриваються ключові кроки підготовки до Таїнства Покаяння: як правильно проводити іспит сумління у світлі Божої любові, розрізняти важкі й легкі гріхи та уникати типових пасток самовиправдання.
Отець Олег Кіндій, доктор патристичного богослов'я, говорить про Амфілохія Іконійського - видатного богослова та представника Великих каппадокійців. Він був близьким другом Василія Великого та двоюрідним братом Григорія Богослова. Амфілохій активно боровся проти поширених на той час єресей (аріанства та македоніанства) і брав участь у Другому Вселенському соборі 381 року в Константинополі.
О. Руслан Михалків продовжує говорити про повагу до життя у контексті 5-ої заповіді Декалогу "Не вбиватимеш". У даній програмі катехит порушує важливі питання про моральне виправдання законного захисту, яке стосується військових, ненавимисне вбивство та вбивство ненародженого життя.