О. Микола Белічев, головний редактор книжки о. Дмитра Артьомова “Вступ до теології духовного життя”, коментує розділ, присвячений християнській аскезі.
Грецьке слово «аскеза» походить від дієслова askeo, що перекладається як «обробляти, створювати, тренувати” і означає сукупність дій, які повторювалися систематично з метою набуття певної навички або чеснот. Вони могли бути фізичними (здобуття навичок роботи або ведення бою), етичними (тренування розуму і волі) та релігійними (очищення та єднання з богами).
Аскеза в християнькому розумінні ставить за мету свободу від матеріального світу заради тісніших взаємин з Богом. Вона розвивається завдяки благодаті Бога, яка спонукає людину до покращення. Важливо зазначити, що вона є лише одним із допоміжних засобів на шляху духовного вдосконалення.
Аскетичні зусилля подібні до праці з ріллею. Добрий господар, засіявши свій город, докладає ще багато труду, щоби зібрати урожай: полить бур’яни, бореться зі шкідниками. Якщо ж відпочиватиме ціле літо і не реагуватиме на бур’яни, не дочекається доброго урожаю. Так само у духовному житті. Господь засіяв в нас добрі зерна. Однак, якщо ми не будемо співпрацювати з Божою благодаттю, докладати різноманітних зусиль, у тому числі і аскетичних, то в наших душах нічого не виросте.
Існує три специфічні види християнських аскетичних практик: аскеза розуму, самопожертва та надія. Аскеза розуму полягає в підпорядкуванні свого розуму істинам віри, які неможливо довести. Наприклад, ми визнаємо віру в Триєдиного Бога, однак збагнути цю істину людськими зусиллями ми не можемо.
Самопожертва передбачає відмову від того, що є привабливим, приємним і навіть добрим, заради вищого добра. Як приклад можна навести тих людей, які служать іншим, зокрема, волонтерів, добровольців і капеланів на фронті.
Надія є відповіддю на запитання “для чого ми докладаємо зусилля”? Аскетичні зусилля в християнсві не є цінністю самі по собі, вони спрямовані на вічну нагороду, на Царство Боже.
У продовження попередньої історії про Святу Марію Домініку Мадзарело, співзасновницю Салезіанського Згромадження, с. Наталія Вакулішина знайомить нас із особливостями духовного життя сестер-монахинь на чолі із настоятелькою, яка і стала святою. Бідність і злидні, які супроводжували першу салезіанську спільноту сестер у селі Морнезе, сприяли тому, щоб називатись сьогодні Домом Божої любові.
У цьому випуску катехези на Радіо Марія єпископ Ян Собіло розкриває глибину Марійного набоженства та пояснює значення прекрасних метафор Лоретанської літанії. Ви дізнаєтесь, чому ми називаємо Богородицю «Трояндою духовною», «Вежею зі слонової кості» та «Ковчегом завіту».
Про роль християнських медіа в євангелізації та поглибленні знань вірян, а також про пастки, в які можна потрапити медійникам під час пошуків шляхів розширення аудиторії, говорить директор католицького інтернет-часопису "CREDO" о.Микола Мишовський.
Завершення навчального року — це час великих сподівань та важливих життєвих рішень. Куди прямувати далі, щоб знайти справжнє щастя? Сестри Люцина та Наталія Гальцова діляться особистими історіями свого покликання, пояснюють біблійну суть монашества як особливих заручин із Богом та дають поради тим, хто відчуває тихий поклик Христа у своєму серці.
В ефірі Радіо Марія прозвучала 12-та катехеза з циклу «Людина між Богом та безоднею», яку виголосив о. Віталій Козак, монах-кармеліт. Роздумуючи над романом «Дюна» Френка Герберта, священик говорить про те, як влада поступово змінює людину, навіть тоді, коли вона починає свій шлях із добрих намірів.