О. Микола Белічев, головний редактор книжки о. Дмитра Артьомова “Вступ до теології духовного життя”, коментує розділ, присвячений християнській аскезі.
Грецьке слово «аскеза» походить від дієслова askeo, що перекладається як «обробляти, створювати, тренувати” і означає сукупність дій, які повторювалися систематично з метою набуття певної навички або чеснот. Вони могли бути фізичними (здобуття навичок роботи або ведення бою), етичними (тренування розуму і волі) та релігійними (очищення та єднання з богами).
Аскеза в християнькому розумінні ставить за мету свободу від матеріального світу заради тісніших взаємин з Богом. Вона розвивається завдяки благодаті Бога, яка спонукає людину до покращення. Важливо зазначити, що вона є лише одним із допоміжних засобів на шляху духовного вдосконалення.
Аскетичні зусилля подібні до праці з ріллею. Добрий господар, засіявши свій город, докладає ще багато труду, щоби зібрати урожай: полить бур’яни, бореться зі шкідниками. Якщо ж відпочиватиме ціле літо і не реагуватиме на бур’яни, не дочекається доброго урожаю. Так само у духовному житті. Господь засіяв в нас добрі зерна. Однак, якщо ми не будемо співпрацювати з Божою благодаттю, докладати різноманітних зусиль, у тому числі і аскетичних, то в наших душах нічого не виросте.
Існує три специфічні види християнських аскетичних практик: аскеза розуму, самопожертва та надія. Аскеза розуму полягає в підпорядкуванні свого розуму істинам віри, які неможливо довести. Наприклад, ми визнаємо віру в Триєдиного Бога, однак збагнути цю істину людськими зусиллями ми не можемо.
Самопожертва передбачає відмову від того, що є привабливим, приємним і навіть добрим, заради вищого добра. Як приклад можна навести тих людей, які служать іншим, зокрема, волонтерів, добровольців і капеланів на фронті.
Надія є відповіддю на запитання “для чого ми докладаємо зусилля”? Аскетичні зусилля в християнсві не є цінністю самі по собі, вони спрямовані на вічну нагороду, на Царство Боже.
Звідки в людині прагнення щастя? Що означає мати чисте серце та бути миротворцем, коли навколо триває війна? Отець Міхал Бранкевич, духовний наставник дієцезіальної місійної семінарії «Redemptoris Mater», продовжує роздуми про Вісім Божих Блаженств та запрошує розпізнати, де шукаємо справжнього щастя.
О.Петро Балог ОР розповідає, які титули Богородиці догматично підтверджені. Згідно з доктринальними роз'ясненнями Ватикану (зокрема Дикастерією віровчення), Марія не є співвідкупителькою, оскільки єдиним Спасителем і Відкупителем людства є Ісус Христос. Інші ж поширені у католицькій Церкві титули Марії, як наприклад "посередниця" є прийнятими.
У чеговій катехизі з циклу "Духовне паломництво до Святої Землі" о. Гжегож Вавжиняк розповідає про постать Самсона. Його історія описана у 13-16 розділах Книги Суддів. Він був назореєм та отримав благословіння від Бога - надзвичайну силу. Попри зовнішні знаки посвячення Богові, його серце було прив'язане до насолод та власних бажань.
У катехезі на «Радіо Марія» настоятель парафії в Рокитному отець Марек Рудзь та сестра Люцина роздумують про християнське покликання жити Святим Письмом. З нагоди спомину святого Єроніма вони пояснюють, чому Біблія є не просто пам'яткою літератури, а живим Словом Божим, яке має супроводжувати вірянина щодня — у молитві, вдома, у транспорті та під час випробувань війни.
Що навчає Церква про Розарій? Звідки ця молитва виникла, яке її коріння? Пояснює в катехизі отець Матеуш Годек, директор Катехитичної Школи Харківсько-Запорізької дієцезії, настоятель парафії Архангела Михаїла в м. Павлоград, даючи практичні поради про те, що може допомогти нам молитися, та як поглибити молитву Святого Розарію у своєму практичному духовному житті.