О. Микола Белічев, головний редактор книжки о. Дмитра Артьомова “Вступ до теології духовного життя”, коментує розділ, присвячений християнській аскезі.
Грецьке слово «аскеза» походить від дієслова askeo, що перекладається як «обробляти, створювати, тренувати” і означає сукупність дій, які повторювалися систематично з метою набуття певної навички або чеснот. Вони могли бути фізичними (здобуття навичок роботи або ведення бою), етичними (тренування розуму і волі) та релігійними (очищення та єднання з богами).
Аскеза в християнькому розумінні ставить за мету свободу від матеріального світу заради тісніших взаємин з Богом. Вона розвивається завдяки благодаті Бога, яка спонукає людину до покращення. Важливо зазначити, що вона є лише одним із допоміжних засобів на шляху духовного вдосконалення.
Аскетичні зусилля подібні до праці з ріллею. Добрий господар, засіявши свій город, докладає ще багато труду, щоби зібрати урожай: полить бур’яни, бореться зі шкідниками. Якщо ж відпочиватиме ціле літо і не реагуватиме на бур’яни, не дочекається доброго урожаю. Так само у духовному житті. Господь засіяв в нас добрі зерна. Однак, якщо ми не будемо співпрацювати з Божою благодаттю, докладати різноманітних зусиль, у тому числі і аскетичних, то в наших душах нічого не виросте.
Існує три специфічні види християнських аскетичних практик: аскеза розуму, самопожертва та надія. Аскеза розуму полягає в підпорядкуванні свого розуму істинам віри, які неможливо довести. Наприклад, ми визнаємо віру в Триєдиного Бога, однак збагнути цю істину людськими зусиллями ми не можемо.
Самопожертва передбачає відмову від того, що є привабливим, приємним і навіть добрим, заради вищого добра. Як приклад можна навести тих людей, які служать іншим, зокрема, волонтерів, добровольців і капеланів на фронті.
Надія є відповіддю на запитання “для чого ми докладаємо зусилля”? Аскетичні зусилля в християнсві не є цінністю самі по собі, вони спрямовані на вічну нагороду, на Царство Боже.
На хвилях Радіо Марія монах-домініканець отець Петро Балог виголосив катехезу про рай і життя вічне. Священник пояснив, як Католицька Церква розуміє рай, чи тотожні поняття «рай» і «Царство Боже», а також згадав біблійний Едем і розповів, чи справді він був розташований між річками Тигр і Євфрат.
«Для аскетів, серед яких і Ніл Синайський, важливим було плекання чистоти серця. Святі Отці закликають нас читати Святе Письмо в дусі примирення», - зазначив священник парафії святих Володимира та Ольги УГКЦ, викладач богослов’я Українського католицького університету у Львові, отець Олег Кіндій.
Отець Міхал Бранкевич говорить про значення Святого Духа для Церкви
Отець Валентин Матушевський коментує Євангеліє від Луки, у якому зосереджує увагу на тому, як не занепадати духом.
Як так стається, що нам складно бути тихою людиною? Хто такі ‘блаженні тихі’, про яких говорить Ісус у Нагірній проповіді? І які чесноти допоможуть нам пізнати правдиву тихість? Ці питання розглянемо в продовження циклу катехиз про Блаженства разом з о.Григорієм Рассоленком, духовним отцем Вищої Духовної семінарії в м.Ворзелі Київсько-Житомирської дієцезії РКЦ.