О. Микола Белічев, головний редактор книжки о. Дмитра Артьомова “Вступ до теології духовного життя”, коментує розділ, присвячений християнській аскезі.
Грецьке слово «аскеза» походить від дієслова askeo, що перекладається як «обробляти, створювати, тренувати” і означає сукупність дій, які повторювалися систематично з метою набуття певної навички або чеснот. Вони могли бути фізичними (здобуття навичок роботи або ведення бою), етичними (тренування розуму і волі) та релігійними (очищення та єднання з богами).
Аскеза в християнькому розумінні ставить за мету свободу від матеріального світу заради тісніших взаємин з Богом. Вона розвивається завдяки благодаті Бога, яка спонукає людину до покращення. Важливо зазначити, що вона є лише одним із допоміжних засобів на шляху духовного вдосконалення.
Аскетичні зусилля подібні до праці з ріллею. Добрий господар, засіявши свій город, докладає ще багато труду, щоби зібрати урожай: полить бур’яни, бореться зі шкідниками. Якщо ж відпочиватиме ціле літо і не реагуватиме на бур’яни, не дочекається доброго урожаю. Так само у духовному житті. Господь засіяв в нас добрі зерна. Однак, якщо ми не будемо співпрацювати з Божою благодаттю, докладати різноманітних зусиль, у тому числі і аскетичних, то в наших душах нічого не виросте.
Існує три специфічні види християнських аскетичних практик: аскеза розуму, самопожертва та надія. Аскеза розуму полягає в підпорядкуванні свого розуму істинам віри, які неможливо довести. Наприклад, ми визнаємо віру в Триєдиного Бога, однак збагнути цю істину людськими зусиллями ми не можемо.
Самопожертва передбачає відмову від того, що є привабливим, приємним і навіть добрим, заради вищого добра. Як приклад можна навести тих людей, які служать іншим, зокрема, волонтерів, добровольців і капеланів на фронті.
Надія є відповіддю на запитання “для чого ми докладаємо зусилля”? Аскетичні зусилля в християнсві не є цінністю самі по собі, вони спрямовані на вічну нагороду, на Царство Боже.
Отець Олексій Самсонов в катехезі присвяченій Пресвятій Богородиці пояснює найголовніші ідеї святого Людовіка Марія Гріньйона де Монфора. Посвячення себе Діві Марії - це не побічна стежка й не окрема духовність, а глибока євангельська правда: Бог прийшов до нас через Марію, і ми найпевніше приходимо до Нього тим самим шляхом. Марія відкриває людині серце Ісуса, допомагає приймати Його волю і зростати в довірі, смиренні та любові.
«Навіть під час повномасштабної війни щороку в Україні робиться близько 50 тисяч офіційно зареєстрованих абортів. Ми усвідомлюємо, що ця цифра у кілька разів більша, адже багато процедур не реєструється ні в державних, ні в приватних клініках», — заявила Геня Самборська, голова Всеукраїнського благодійного фонду «За гідність людини».
У катехезі отця Віталія Козака прозвучала глибока розмова про жіночу ідентичність, покликання та гідність у світлі вчення святої Едити Штайн — філософа, містика і мучениці ХХ століття. Говорили про сучасні виклики жіночності, хибні образи, які пропонує культура, а також про те, чому жіноче покликання неможливо зрозуміти без любові.
Дивіться на Ісуса - і побачите Бога Отця у Його ділах. Це перший крок любові до себе та ближнього», - отець Роман Братковський (УГКЦ).
У денній катехезі на Радіо Марія монах Згромадження Воплоченого Слова, отець Григорій Рогацький, розкрив тему Божого захисту перед лицем людської несправедливості, спираючись на книгу Сираха 17:14. Священник наголосив, що Бог стоїть на боці скривджених, а справжня любов до Нього неможлива без любові до ближнього.