О. Микола Белічев, головний редактор книжки о. Дмитра Артьомова “Вступ до теології духовного життя”, коментує розділ, присвячений християнській аскезі.
Грецьке слово «аскеза» походить від дієслова askeo, що перекладається як «обробляти, створювати, тренувати” і означає сукупність дій, які повторювалися систематично з метою набуття певної навички або чеснот. Вони могли бути фізичними (здобуття навичок роботи або ведення бою), етичними (тренування розуму і волі) та релігійними (очищення та єднання з богами).
Аскеза в християнькому розумінні ставить за мету свободу від матеріального світу заради тісніших взаємин з Богом. Вона розвивається завдяки благодаті Бога, яка спонукає людину до покращення. Важливо зазначити, що вона є лише одним із допоміжних засобів на шляху духовного вдосконалення.
Аскетичні зусилля подібні до праці з ріллею. Добрий господар, засіявши свій город, докладає ще багато труду, щоби зібрати урожай: полить бур’яни, бореться зі шкідниками. Якщо ж відпочиватиме ціле літо і не реагуватиме на бур’яни, не дочекається доброго урожаю. Так само у духовному житті. Господь засіяв в нас добрі зерна. Однак, якщо ми не будемо співпрацювати з Божою благодаттю, докладати різноманітних зусиль, у тому числі і аскетичних, то в наших душах нічого не виросте.
Існує три специфічні види християнських аскетичних практик: аскеза розуму, самопожертва та надія. Аскеза розуму полягає в підпорядкуванні свого розуму істинам віри, які неможливо довести. Наприклад, ми визнаємо віру в Триєдиного Бога, однак збагнути цю істину людськими зусиллями ми не можемо.
Самопожертва передбачає відмову від того, що є привабливим, приємним і навіть добрим, заради вищого добра. Як приклад можна навести тих людей, які служать іншим, зокрема, волонтерів, добровольців і капеланів на фронті.
Надія є відповіддю на запитання “для чого ми докладаємо зусилля”? Аскетичні зусилля в християнсві не є цінністю самі по собі, вони спрямовані на вічну нагороду, на Царство Боже.
У ранковій катехезі отець Андрій Нємченко роздумує над болючим питанням: чому люди страждають і чи справді цього хоче Бог. «Людина створена не для страждання, але через гріх воно увійшло у світ», — наголошує священник.
Монах-кармеліт отець Віталій Козак розпочинає на хвилях Радіо Марія новий цикл катехез «Людина на межі: між Богом і безоднею», у якому досліджуватиме інтелектуальний, культурний і духовний вимір людського існування. Священник запрошує слухачів до глибокого читання й осмислення, адже вже найближчі теми розглядатимуться у світлі книги Харарі «Людина розумна».
У катехезі на хвилях Радіо Марія брат Олександр Могильний, монах-капуцин, роздумує над двома глибокими таємницями, у яких проходить життя кожної людини. Це таємниця безмежної Божої любові та таємниця людського серця, яке здатне дивувати навіть себе.
Там, де є присутній Ісус Христос, там є Католицька Церква. Ісус помер за кожну людину у світі: котра була, є і буде. У продовження циклу катехиз про Церкву, о.Міхал Бранкевич, духовний отець дієцезіальної місійної семінарії «Redemptoris Mater» пояснює, чому Католицька Церква у перекладі з грецької означає "вселенська", та яке завдання Церква має сьогодні на шляху до екуменізму у виконанні задуму Бога - зібрати в одно усіх синів, що були розпорошені.
Запрошуємо до роздумів разом із с. Юлією Заводовською зі Згромадження Сестер від Ангелів у м. Вінниця про те, як ми можемо приступити у часі посту до служіння Богу і людям, споглядаючи на діяння Ангелів, котрі залишились вірні тому, для чого були сотворенні, виконуючи волю Божу.