О. Микола Белічев, головний редактор книжки о. Дмитра Артьомова “Вступ до теології духовного життя”, коментує розділ, присвячений християнській аскезі.
Грецьке слово «аскеза» походить від дієслова askeo, що перекладається як «обробляти, створювати, тренувати” і означає сукупність дій, які повторювалися систематично з метою набуття певної навички або чеснот. Вони могли бути фізичними (здобуття навичок роботи або ведення бою), етичними (тренування розуму і волі) та релігійними (очищення та єднання з богами).
Аскеза в християнькому розумінні ставить за мету свободу від матеріального світу заради тісніших взаємин з Богом. Вона розвивається завдяки благодаті Бога, яка спонукає людину до покращення. Важливо зазначити, що вона є лише одним із допоміжних засобів на шляху духовного вдосконалення.
Аскетичні зусилля подібні до праці з ріллею. Добрий господар, засіявши свій город, докладає ще багато труду, щоби зібрати урожай: полить бур’яни, бореться зі шкідниками. Якщо ж відпочиватиме ціле літо і не реагуватиме на бур’яни, не дочекається доброго урожаю. Так само у духовному житті. Господь засіяв в нас добрі зерна. Однак, якщо ми не будемо співпрацювати з Божою благодаттю, докладати різноманітних зусиль, у тому числі і аскетичних, то в наших душах нічого не виросте.
Існує три специфічні види християнських аскетичних практик: аскеза розуму, самопожертва та надія. Аскеза розуму полягає в підпорядкуванні свого розуму істинам віри, які неможливо довести. Наприклад, ми визнаємо віру в Триєдиного Бога, однак збагнути цю істину людськими зусиллями ми не можемо.
Самопожертва передбачає відмову від того, що є привабливим, приємним і навіть добрим, заради вищого добра. Як приклад можна навести тих людей, які служать іншим, зокрема, волонтерів, добровольців і капеланів на фронті.
Надія є відповіддю на запитання “для чого ми докладаємо зусилля”? Аскетичні зусилля в християнсві не є цінністю самі по собі, вони спрямовані на вічну нагороду, на Царство Боже.
Святий Мойсей Мурин, Ефіопський, ієромонах. Як злочинець та вбивця після зустрічі з монахами в пустелі пережив навернення та став ченцем дізнаєтеся в катехизі з отцем Андрієм Педаєм, вікарієм парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у м.Києві.
"Вона справедливіша від мене", - так вигукнув про Тамару її свекр. Жінка Тамара зі Святого завіту, яка завдяки вірності покликанню стати матір'ю, пізнала велике чудо у своєму житті.
Про покровительку Тамару для тих, хто почуває себе забутим, безплідним або втратив усе у своєму житті, говоримо в продовження циклу катехиз про біблійних жінок із с.Марією Мартою Пшиварою, провінційною настоятелькою Місійного Згромадження Служниць Святого Духа в Україні.
Кармелітський монастир у м.Харкові має свої традиції та звичаї приготування і святкування Різдва. Сестра Марія Людмила Бога Отця Милосердного поділилась в ефірі Радіо Марія як сьогодні сестри монахині зустрічають Різдво Христове та діляться радісною новиною.
"Літургійний календар дозволяє нам уже завтра розпочати переживання Різдва через вігілійну месу. Вона є містком, що з’єднує наше очікування з реальністю приходу Спасителя.", - отець-палотин Вальдемар Павелець, душпастир парафії Христа Царя Всесвіту в Києві.
Про Велику Тайну Різдва, коли Бог входить в людську історію, отець Гжегож Вавжиняк, настоятель парафії святого Івана Павла II в м. Рівне. Серія катехиз "До джерел нашої віри у Святій землі".