О. Микола Белічев, головний редактор книжки о. Дмитра Артьомова “Вступ до теології духовного життя”, коментує розділ, присвячений християнській аскезі.
Грецьке слово «аскеза» походить від дієслова askeo, що перекладається як «обробляти, створювати, тренувати” і означає сукупність дій, які повторювалися систематично з метою набуття певної навички або чеснот. Вони могли бути фізичними (здобуття навичок роботи або ведення бою), етичними (тренування розуму і волі) та релігійними (очищення та єднання з богами).
Аскеза в християнькому розумінні ставить за мету свободу від матеріального світу заради тісніших взаємин з Богом. Вона розвивається завдяки благодаті Бога, яка спонукає людину до покращення. Важливо зазначити, що вона є лише одним із допоміжних засобів на шляху духовного вдосконалення.
Аскетичні зусилля подібні до праці з ріллею. Добрий господар, засіявши свій город, докладає ще багато труду, щоби зібрати урожай: полить бур’яни, бореться зі шкідниками. Якщо ж відпочиватиме ціле літо і не реагуватиме на бур’яни, не дочекається доброго урожаю. Так само у духовному житті. Господь засіяв в нас добрі зерна. Однак, якщо ми не будемо співпрацювати з Божою благодаттю, докладати різноманітних зусиль, у тому числі і аскетичних, то в наших душах нічого не виросте.
Існує три специфічні види християнських аскетичних практик: аскеза розуму, самопожертва та надія. Аскеза розуму полягає в підпорядкуванні свого розуму істинам віри, які неможливо довести. Наприклад, ми визнаємо віру в Триєдиного Бога, однак збагнути цю істину людськими зусиллями ми не можемо.
Самопожертва передбачає відмову від того, що є привабливим, приємним і навіть добрим, заради вищого добра. Як приклад можна навести тих людей, які служать іншим, зокрема, волонтерів, добровольців і капеланів на фронті.
Надія є відповіддю на запитання “для чого ми докладаємо зусилля”? Аскетичні зусилля в християнсві не є цінністю самі по собі, вони спрямовані на вічну нагороду, на Царство Боже.
Отець Віталій Козак у завершальній катехезі циклу про антропологію святої Едити Штайн говорить про глибоку кризу сучасних стосунків між чоловіком і жінкою. Священник пояснює: втрата бачення іншого як особистості й таємниці поступово перетворює любов на взаємне використання.
Чи існують абсолютно здорові люди? Як прийняти діагноз і не втратити надію? Отець Марек Рудзь, настоятель трьох парафій та дипломований психолог, розкриває християнське розуміння страждання, аналізує «континуум здоров'я» та пояснює, чому досвід Йова є актуальним для кожного з нас сьогодні.
У катехезі на хвилях радіо Марія отець Вальдемар Павелець розповідає про об’явлення Пресвятої Діви Марії у Люрді та духовне значення цього місця для мільйонів паломників. Священник пояснює, чому хворі є справжнім скарбом Церкви, та як Люрд відкриває людям шлях до внутрішнього миру й надії.
"Ми живемо у часі, коли єдність Церкви відбудовується. Важливо бути відкритими та споглядати на тих, хто може свідчити про пережиття радості спілкування з Богом", - о.Міхал Бранкевич, духовний отець дієцезіальної місійної семінарії "Redemptoris Mater" продовжує цикл катехиз про Церкву як одне Тіло Христове та зауважує, що відновлення єдності може стати даром Святого Духа.
«Вона була дуже вродливою дівчиною, яка завжди казала Богові “так” заради навернення грішників і на власному прикладі переживання віри показала, що звичайна світська особа може бути глибокодуховною та отримати від Бога великі благодаті», — о. Вадим Варфоломеєв зі Згромадження Отців Пасіоністів, священник Кам’янець-Подільської дієцезії, запрошує ближче познайомитися в рік Пресвятого Серця Ісуса зі святою Джеммою, яка мала велику побожність до цього культу.