Спілкувалися з дияконом Олександром Карчаєвим OCD, який 19 вересня склав вічні обіти в Ордені Босих Кармелітів. Гість програми родом із Бердичева, навчався в Харкові та
тривалий час був військовослужбовцем Збройних Сил України.
"Перед вступом до Ордену босих братів Пресвятої Діви Марії з гори Кармель я був військовим, служив у Збройних Силах України понад п'ять років. Те, що я захищав Україну, було моїм бажанням, мій батько та дід служили у війську. Проте, у часі служби я себе запитував - чи готовий я, як військовослужбовець контрактної служби, присвятити себе військовій справі, на усе своє життя? Так я розпізнавав, чи я щасливий там, де є? - ділиться диякон Олександр.
- Мені багато хто не вірив, що я залишу військову службу. Дехто думав, що я певний час відпочину, але згодом повернуся до війська. На службі були різні заохочення: збільшення заробітної платні, покращення умов служби, тому казали, що я можу повернутися навіть протягом року до служби.
Незважаючи на різні перешкоди, я зробив свій вибір свідомо і добровільно, що засвідчив у вічних обітах та дияконських свідченнях.
Через півроку після мого вступу до Ордену Босих Кармелітів, розпочалася війна на Сході України. Тоді я думав вернутися до війська, бо мав неспокій. Не одноразово себе запитував - чим я кращий за інших військослужбовців, які втрачають власне життя, захищаючи нашу державу? Мені було важко з цими подіями змиритися та погодитися.
Дякуючи Господу, я розпізнавав Його волю у своєму житті, опираючись на молитву і духовні жертви, аби допомагати у цій війні".
Коли ми все краще пізнаємо Христа, коли ми все вірніше слідуємо за Ним і зі все більшою любов’ю приймаємо Його у Святому Причасті, тоді ми поступово перетворюємося на Нього. Але кому ж більше знати про закони такого внутрішнього перетворення і зростання Христа в нас, як не Матері, яка на собі пізнала істинність слів Предтечі: «Йому треба рости, а мені маліти»?
У хрещенні ми вперше визнали Христа. Урочистою обітницею ми посвятили себе на служіння Йому. Але як легко ми переступаємо через ці священні зобов’язання! А ми ж таки є безроздільною власністю Христа. Тож підтвердимо цю тотальну залежність, свідомо здійснюючи свою посвяту Ісусові через Марію. Тоді наша Небесна Мати допоможе нам вірніше виконувати свою хрестильну обітницю в майбутньому.
Щоби виявити Христові нашу взаємну любов, спочатку ми повинні намагатися якнайкраще Його пізнати. Це відбувається через читання з вірою Святого Письма і роздуми з любов’ю. І в цьому Марія є для нас взірцем, як сказано про Неї: «Марія ж зберігала всі ці слова, беручи до свого серця» (Лк 2,19).
Перед своєю смертю Ісус Христос дав нам два великі подарунки: своє Тіло і свою Кров у Пресвятому Таїнстві Євхаристії, а також свою Матір. У Святому Причасті ми приймаємо Тіло, яке Ісус отримав від Марії. Тому не може бути жодного протиставлення справжньої любові до Марії і літургійно-євхаристійної побожності.
Христос прийшов, щоби віддати своє життя як викуп за всіх. Своєю кривавою смертю на Хресті Він вирвав нас із жорстокого рабства сатани і відкрив нам ворота раю. Нехай Страждальна Мати, яка під Хрестом спостерігала за жертвою свого Сина, ніколи не дає нам забути, якою дорогою ціною ми викуплені.