Безпека молитви та реалізм милосердя. "Важливо запитати себе: коли я наївний, а коли реаліст?", - о. Кшиштоф Бузіковський

Хотів би на декілька хвилин повернутися до свята Преображення Господнього, яке ми пережили минулого тижня. Євангеліє каже, що учні спали в той момент. 

Коли я навчався в семінарії, один професор, готуючи нас до вінчання, сказав, що під час таїнства молоді можуть сміятися – не зі зла, а від хвилювання та нервів. І в цей момент їм потрібно буде допомогти. Ці слова допомогли мені зрозуміти, чому учні спали під час Преображення та молитви в Гетсиманському саду. Вони засинали, бо ситуація їх перевершувала, вони не могли з нею впоратися. І тому вони йшли спати. Тут не можна ображатися на учнів, а потрібно розуміти причину їхнього сну. Справедливо поглянувши на своє життя, ми побачимо, що в нас також є моменти, які нас переростають. І тоді ми часто теж йдемо у сон – не лише фізичний, із заплющеними очима, а й духовний, з відкритими очима, вдягнуті, на роботі.

Але в ситуації Преображення Господнього учні прокидаються. Прокидаються від краси Господньої, від Його любові. І насправді, щоб прокинутися мені, потрібні ті самі засоби, які можуть мене пробудити. І цими засобами є звернення уваги на Божу красу та Його любов. Ніщо так не пробуджує людину, як ці два елементи. Писання також говорить: «Прокинься, сплячий!» та «Ніч минула, а день наблизився: скиньмо ж діла темряви й одягнімося в зброю світла». Можливо цього серпня Господь хоче мене пробудити, або я сам забажаю прокинутися. Це моя перша думка.

Місіонер-облат Непорочної Діви Марії, отець Кшиштоф Бузіковський (м. Обухів).