Чого ми боїмося, і що є джерелом нашого страху? Отець Віктор Матушевський, екзорцист Київсько-Житомирської дієцезії та настоятель парафії Христа Царя Всесвіту у м. Києві, запрошує нас до співпраці із Богом у святому часі Адвенту над тими сферами життя, де нам ще бракує віри.
У часі Адвенту страх може бути перешкодою нашій формації з Богом. Моральне богослов'я вчить: ми маємо докласти достатньо зусиль, щоб відкинути перешкоди, які заважають виконувати нам покликання бути дітьми Божими.
Страх - це натуральне діяння, яке Бог допускає задля уміння боронити наше життя. Він може панувати у сфері тілесній, до якої належить також психіка, і надприродній, коли є прояви дії злого духа. Тілесна сфера відповідає за збереження нашого життя, де страх існує задля порятунку. Психотерапевти визнають властивість людини "стій, або втікай" і це є дійсність, у якій живуть військові. Люди, які повертаються з фронту, можуть реагувати на зовнішні події за звичкою, керуючись інстинктами, при цьому викликати страх у оточуючих. Коли ми переживаємо страх, нашею задачею є зрозуміти причину. Джерелом можуть бути новини, спогади, навіювання, або ж невпорядкування власного життя. При дії злого духа людині починає щось заважати: спати у темноті, перебувати на самоті і таке інше.
Ісус говорить про те, що страх може бути виразом слабкої віри в Господа. “Маловіре, чого засумнівався?”(Мт.14:31б) Бог готовий нас оберігати настільки, наскільки ми йому довіряємо. Священник-екзорцист радить запрошувати Ісуса у ті сфери свого життя, де нам бракує віри, а також пропонує до самостійного читання Псалом 91, заохочуючи звернути увагу на те, що Господь хоче для нас зробити та як оборонити.
Задумаємося, хто є моїм Богом, на якого я покладаю свою надію і будую своє життя?
У часи війни ми особливо гостро відчуваємо крихкість людського існування. Чи є смерть кінцем, чи лише початком? У новій катехезі отець Міхал Бранкевич розкриває зміст 12-го артикулу Символу віри — «Вірую у життя вічне». Дізнайтеся, як перспектива вічності допомагає долати страх, чому любов є головним критерієм нашого майбутнього суду та як підготувати серце до зустрічі з Творцем.
О. Юзеф Кухарчик, босий кармеліт, пояснює “темну ніч” як божественне запрошення до внутрішнього очищення та переходу від дитячої віри до духовної зрілості.
Отець-францисканець Микола Орач говорить про чесноту терпеливості, опираючись на середньовічний твір "Квіти святого Франциска".
О. Андрій Пальчик говорить про джерела філософії, виокремлюючи чотири головні джерела, які спонукають людину до філософування: досвід, подив, сумнів, межові ситуації. Отець наголошує, що справжня мудрість доступна лише Богові, а людина має перебувати у стані «вічного учня», зберігаючи простоту та відкритість до світу.
О.Григорій Рассоленко розпочинає цикл катехиз про Таїнство Примирення. Отець говорить про сповідь як необхідний засіб для відновлення дружби з Богом, яка руйнується тяжким гріхом.