"Бог готовий нас оберігати настільки, наскільки ми Йому довіряємо", - о.Віктор Матушевський

У часі Адвенту страх може бути перешкодою нашій формації з Богом. Моральне богослов'я вчить: ми маємо докласти достатньо зусиль, щоб відкинути перешкоди, які заважають виконувати нам покликання бути дітьми Божими.

Страх - це натуральне діяння, яке Бог допускає задля уміння боронити наше життя. Він може панувати у сфері тілесній, до якої належить також психіка, і надприродній, коли є прояви дії злого духа. Тілесна сфера відповідає за збереження нашого життя, де страх існує задля порятунку. Психотерапевти визнають властивість людини "стій, або втікай" і це є  дійсність, у якій живуть військові. Люди, які повертаються з фронту, можуть реагувати на зовнішні події за звичкою, керуючись інстинктами, при цьому викликати страх у оточуючих. Коли ми переживаємо страх, нашею задачею є зрозуміти причину. Джерелом можуть бути новини, спогади, навіювання, або ж невпорядкування власного життя. При дії злого духа людині починає щось заважати: спати у темноті, перебувати на самоті і таке інше. 

Ісус говорить про те, що страх може бути виразом слабкої віри в Господа. “Маловіре, чого засумнівався?”(Мт.14:31б) Бог готовий нас оберігати настільки, наскільки ми йому довіряємо. Священник-екзорцист радить запрошувати Ісуса у ті сфери свого життя, де нам бракує віри, а також пропонує до самостійного читання Псалом 91, заохочуючи звернути увагу на те, що Господь хоче для нас зробити та як оборонити.
Задумаємося, хто є моїм Богом, на якого я покладаю свою надію і будую своє життя?