"Бог пробуджує харизми в Церкві для певної мети", - о.Міхал Бранкевич

Хари́зма (грец. χάρισμα — «милість, божественний дар, благодать») — це риса, пов’язана з певною особою і спрямована на спільне благо та розвиток спільноти Церкви, будуючи її авторитет.

Харизматична людина — це особлива особистість, яка має здатність надихати й притягувати людей до пізнання правдивої віри. Папа Римський та єпископи, виконуючи свої функції, мають харизму — дар Божий — на служіння іншим людям.

Засновників орденів називають харизматичними особами. Так, святий Франциск споглядав на вчення Церкви в особливий спосіб і проповідував Євангеліє в убогості та послуху, що є окремою харизмою. Однією з харизм святого Франциска було також надзвичайне вміння розмовляти з тваринами та впливати на них. Цією здібністю як даром благодаті його обдарував Господь.

Часи ранніх християн показують, як серед мирян саме спільнота допомагає розпізнати харизми одне одного та будувати живу віру в Церкві, яка була переслідувана. Завдяки утворенню спільнот Церква наповнюється людьми.

«Кожному дається виявлення Духа на спільну користь. Одному бо дається через Духа слово мудрості; іншому, згідно з тим самим Духом, слово знання; іншому — віра в тому самому Дусі; іншому — дар зцілення в тому ж єдиному Дусі; іншому — сила творити чуда; іншому — дар пророкування; іншому — розпізнавання духів; іншому — різні мови; іншому ж — тлумачення мов. А все це чинить один і той самий Дух, що розподіляє кожному, як Він хоче. Так само, як тіло є одне, хоч і має багато членів, і всі члени тіла, хоч їх і багато, становлять одне тіло, так і Христос» (1 Кор. 12:7–12).