Через декілька днів Ісус прийшов знову в Капернаум, і поширилася чутка, що Він удома. І зібралося багато людей, так що не вміщалися навіть біля дверей, а Він виголошував їм слово. І прийшли до Нього, несучи паралізованого; несли його четверо. Не маючи змоги через натовп пробратися до Нього, вони розкрили покрівлю над місцем, де Він був, і, прокопавши отвір, опустили ложе, на якому лежав паралізований.
Побачивши їхню віру, Ісус каже паралізованому: «Дитино, прощаються тобі гріхи!» Були там деякі книжники, які сиділи й міркували у своїх серцях: «Чому Він так каже? Богохульствує! Хто ж може прощати гріхи, крім самого Бога?» І тут же Ісус, узнавши своїм духом, що вони собі так міркують, каже їм: «Що це ви думаєте в серцях ваших? Що легше: сказати паралізованому “прощаються тобі гріхи”, чи сказати “встань, візьми своє ложе і ходи”? Але щоб ви знали, що Син Людський має владу прощати гріхи на землі», – говорить паралізованому, – «кажу тобі: встань, візьми ложе своє та йди до свого дому!» І той встав і, негайно взявши ложе, вийшов перед усіма, так що всі дивувалися і славили Бога, кажучи: «Такого ми ще ніколи не бачили!»
У програмі «Слово на кожен день»сестри Люцина та Наталія роздумують над постаттю святого Казимира та глибоким сенсом євангельського уривку про істинне служіння. Дізнайтеся, чому шлях до справжньої величі лежить через покору, відмову від «кумівства» та готовність розділити з Христом Його чашу.
3 березня у програмі «Слово на кожен день» роздумуємо над Євангелієм від Матея (23:1-12) про небезпеку духовного лицемірства. Як знайти «пустелю в місті» серед щоденної метушні, чим справжній учень Христа відрізняється від фарисея та чому шлях до справжньої величі лежить через покору та служіння.
Як навчитися не осуджувати інших, коли серце переповнюють претензії? Чому наша душа розквітає саме тоді, коли ми віддаємо, а не отримуємо? У випуску програми «Слово на кожен день» сестра Люцина роздумує над словами Євангелія від Луки про милосердя, ділиться свідченнями про силу адорації та пояснює, чому шлях до кращого світу починається з особистого навернення.
Того часу Ісус сказав своїм учням: «Коли прийде Син Людський у cвоїй славі й усі ангели з Ним, тоді сяде на престолі cвоєї слави; і будуть зібрані перед Ним усі народи, і відділить їх одне від одного, як пастух відділяє овець від козлів; поставить овець праворуч, а козлів – ліворуч.
Того часу підходять до Ісуса учні Йоана й кажуть: «Чому ми й фарисеї багато постимо, а Твої учні не постять?» А Ісус їм сказав: «Чи можуть гості весілля сумувати, поки молодий з ними? Настануть дні, коли заберуть від них молодого, і тоді будуть постити».