Того часу призначив Господь інших сімдесят двох і послав їх по два попереду себе до кожного міста й місцевості, куди сам мав іти. І Він промовив до них: «Жниво велике, а женців мало; тож благайте Господаря жнив, щоби послав робітників на свої жнива. Ідіть: Я посилаю вас, як ягнят між вовків! Не беріть ні торби, ні палиці, ні взуття, і нікого в дорозі не вітайте. До якого тільки дому ввійдете, спочатку кажіть: «Мир цьому дому! «
« І коли буде там син миру, спочине на ньому мир ваш; коли ж ні – до вас повернеться. В тому ж домі перебувайте, їжте й пийте, що там є, бо робітник гідний своєї платні. Не переходьте з дому в дім. І в яке тільки місто ввійдете, і де приймуть вас, їжте те, що покладуть вам; оздоровляйте недужих, які там є, кажіть їм: «Наблизилося до вас Боже Царство! « А коли в якесь місто прийдете і вас не приймуть, вийдіть на вулицю його та й скажіть: « Навіть пил із вашого міста, що припав нам до ніг, струшуємо. Але знайте: наблизилося Боже Царство! « Кажу вам, що Содомі того дня буде легше, ніж тому місту».
Чому «Одіссея» хвилює людей уже майже 3000 років? Бо це не лише міф про воїна, який повертається з війни. Це історія кожного, хто шукає дорогу додому — до себе, вірності та Бога.
Сталося в іншу суботу, коли увійшов Ісус до синагоги й навчав, був там чоловік, права рука якого була всохлою. Книжники й фарисеї стежили за Ним, чи зцілятиме в суботу, аби знайти звинувачення проти Нього.
Того часу фарисеї і книжники сказали Ісусу: «Учні Йоана часто постять і моляться, учні фарисеїв також, а Твої їдять і п’ють».
Того часу, коли натовп тіснив Ісуса і слухав Боже слово, а Він стояв біля Генісаретського озера, то побачив два причалені до берега човни. Рибалки, зійшовши з них, полоскали сіті. Увійшовши до одного з човнів, який належав Симонові, попросив його трохи відплисти від землі. Він же сів і навчав натовпи з човна.
Того часу, вийшовши із синагоги, Ісус увійшов у дім Симона. А Симонова теща була охоплена великою гарячкою. І Його просили за неї.