Того часу, як Ісус проходив, за Ним пішло двоє сліпих, котрі голосно гукали: “Помилуй нас, Сину Давидів!” Коли ж увійшов Він до хати, сліпі підійшли до Нього. Ісус сказав їм: “Чи ви вірите, що Я можу це зробити?” Вони відповіли Йому: “Так, Господи!” Тоді Він доторкнувся до їхніх очей, промовивши: “Нехай вам станеться за вашою вірою!” І відкрилися їхні очі. Ісус суворо наказав їм: “Глядіть, щоб ніхто не довідався!” Вони ж, вийшовши, розголосили про Нього по всій тій землі.
Того часу Ісус прийшов до Галілейського моря і, піднявшись на гору, сів там. І прийшло до Нього багато людей, маючи із собою кривих, сліпих, калік, німих і багатьох інших; їх поклали до Його ніг, а Він зцілив їх.
Того часу Ісус, споглядаючи, побачив тих, які кидали свої багаті дари до скарбниці. Помітив і одну убогу вдову, яка вкидала туди дві лепти, і сказав: «По правді кажу вам, що ця бідна вдова більше від усіх кинула, бо всі ці зі свого достатку кидали в дар, а вона зі своєї нужденності вкинула увесь свій прожиток, який мала».
Того часу, увійшовши в місто, Ісус переходив через Єрихон. І ось чоловік, якого звали Закхей, — він був начальником митників і був багатий, — прагнув побачити Ісуса, хто Він, але не міг через натовп, бо був малого зросту. Побігши наперед, він виліз на смоківницю, щоби Його побачити, бо Він там мав проходити.
Сталося, коли Ісус наближався до Єрихона, якийсь сліпий сидів при дорозі й жебрав. Почувши юрбу, яка проходила, він запитав, що це таке. Йому сповістили, що проходить Ісус Назарянин. І він закричав, гукаючи: «Ісусе, сину Давида, помилуй мене!»