Того часу побачив Ісус Натанаїла, який ішов до Нього, і каже про нього: «Ось справжній ізраїльтянин, у якому немає підступу!» Каже Йому Натанаїл: «Звідки мене знаєш?» А Ісус у відповідь йому сказав: «Ще до того, як закликав тебе Филип, коли ти був під смоківницею, Я бачив тебе». Відповів Натанаїл Йому: «Раввí, Ти — Син Божий, Ти — Цар Ізрáїля!» Ісус у відповідь сказав йому: «Оскільки Я сказав тобі, що бачив тебе під смоківницею, тому й віруєш? Ще більше від цього побачиш!» І Він каже йому: «Воістину, воістину кажу вам: побачите небо відкрите й Божих ангелів, які піднімаються і опускаються над Людським Сином!»
Сталося, коли Ісус молився на самоті й з Ним були учні, Він запитав їх, кажучи: «За кого Мене вважають люди?» Вони у відповідь сказали: «Деякі — за Йоана Хрестителя, інші — за Іллю, а ще інші — за одного з давніх пророків, який воскрес». Він же запитав їх: «А ви за кого Мене вважаєте?» Петро ж у відповідь сказав: «За Помазаника Божого!» Та Він, заборонивши їм, наказав нікому не розповідати цього, кажучи: «Синові Людському потрібно буде багато постраждати, і буде відкинений старшими, первосвященниками й книжниками, і буде вбитий, і воскресне третього дня».
Того часу Ісус покликав Дванадцятьох, і дав Він їм силу і владу над усіма бісами та оздоровляти від хвороб. І послав Він їх проповідувати Боже Царство і зціляти недужих. І сказав Він їм: «Нічого не беріть у дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні грошей, ні двох одежин не майте. І в який лише дім увійдете, там залишайтеся й звідти відходьте. А як хто не прийме вас, то, виходячи з того міста, обтрусіть пил з ваших ніг — на свідчення проти них». І, вийшовши звідти, вони ходили по селах, звіщаючи Євангеліє та оздоровлюючи всюди.
Того часу прийшли ж до Ісуса Його мати й брати, та не могли доступитися до Нього через натовп. І сповістили Йому: «Твоя мати і Твої брати стоять ззовні, бажаючи побачити Тебе». А Він у відповідь сказав їм: «Моя мати й Мої брати — це ті, котрі Слово Боже слухають і виконують».
Того часу Ісус сказав натовпам: «Запаливши світильник, ніхто не накриває його посудиною, а також не ставить під ліжко, але ставить на свічник, щоб ті, які входять, бачили світло. Адже немає прихованого, яке б не стало явним, і немає таємного, яке б не стало відомим і яке б не вийшло на яв. Тож уважайте, як ви слухаєте: бо хто має, тому дасться, а хто не має, то й те, що начебто має, забереться від нього».