У програмі «Захристія» – владика Єфрем Хом’як, єпископ Васильківський, вікарій Київської єпархії ПЦУ. Говоримо про те, чому молодь інколи віддаляється від Церкви, чи криється проблема в традиціях, як священник має говорити про Бога там, де панує смерть, і чому простота — не слабкість, а сила християнина.
Владика Єфрем говорить про простоту віри та про те, чому люди шукають простих і щирих, але самі часто бояться бути простими. Окремо він порушує питання молоді й Церкви: чи справді молодь віддаляється від храму, чи, можливо, проблема у способі подачі віри. Прозвучала думка, що традиція важлива, але не повинна ставати бар’єром — як це інколи буває з хустками, осудами чи «бабусями-наглядачками». Мова Церкви має бути зрозумілою, живою й невідірваною від реальності — саме цього сьогодні очікує молоде покоління.
У другій частині програми говорили про душпастирство під час війни: як говорити про Бога там, де панує смерть, і як бути поруч із тими, хто втратив близьких. Звучала думка, що Церква має не повчати згори, а бути співстраждальною й здатною на просту людську присутність.
Підсумком стала теза: якщо Церква з’єднає традицію з простотою, а віру — із живою любов’ю, тоді молодь не відійде, а повернеться.
У програмі «У ваших намірах» разом із братом Андрієм Немченком говоримо про роль жінки в Церкві на тлі резонансної події в Англіканській спільноті. Обговорюємо місце жінки як парафіянки, її участь у Літургії та непросте питання: чи можливий і чи безпечний для Католицької Церкви священничий сан для жінок.
У продовженні циклу «Заповіді блаженств» отець Григорій Рассоленко роздумує над словами Христа про милосердних і чистих серцем, відкриваючи їхню глибину у світлі Великого посту. Священник показує, як ці заповіді ведуть людину до щастя, поєднуючи справедливість, свободу і любов, яка походить від Бога.
У четвертій катехезі великого циклу про людину отець Віталій Козак говорить про смирення як внутрішню силу людини, яка прагне перевершити саму себе. Йдеться про спокусу контролю, втрату людського виміру у світі та про те, як сучасність намагається «усунути» смерть, зводячи її до технічної помилки.
Ця катехеза відкриває постать святого Максиміліана Марія Кольбе як людину, близьку до кожного з нас — не «супергероя», а того, хто повністю довірився Богові. Через його життя, служіння і мученицьку смерть ми бачимо, що святість народжується з відданості Христу в щоденності.
В ефірі програми «У ваших намірах» брат Андрій Немченко розмірковує про святого Йосипа — мовчазного, але промовистого свідка Божого діяння. Чи могли зберегтися його реліквії? І якщо так — то де їх шукати сьогодні?