Чому аморальне стає нормальним? Про деградацію людини через пошук радості від доторкання.

"Радість від доторкання до різних приємних речей призводить до ще численніших та згубніших видів шкоди. Через таку радість чуття ще швидше псують дух притлумлюючи його міць та силу, адже саме вона в міру своєї бурхливості викликає огидну ваду зніженості чи потяг до такої вади. Згадана радість розпалює хіть та робить дух боягузливим, полохливим, а почуття улесливими та медоточивими, схильними до гріха та шкоди. Вона сповнює серце марними веселощами та задоволенням, розпускає язик та дає волю очам і дедалі сильніше притуплює інші чуття. Крім того, ця радість затьмарює ясний розсуд розуму підштовхуючи його до духовного малоліття та глупоти, але в усьому, що стосується моралі - до лякливості та непостійності. Спричиненні нею потьмарення душі та серця призводять до того, що людина повсякчас чогось боїться ба навіть тоді, коли боятися нічого", - цитує уривок із книги Іоана від Хреста "Сходження на гору Кармель" отець Віталій Козак.